Читати книгу - "Зниклий герой, Рік Рірдан"

чином удалося його схопити. Обидва розпласталися на підлозі. Лео, Джейсон та тренер поспішили на допомогу, але дух з люттю заревів. Він випустив стрімкий потік повітря, що відкинув усіх назад. Джейсон і тренер Хедж приземлилися на сідниці. Меч Джейсона поковзав по склу. Лео вдарився потилицею й перевернувся на бік, ледве притомний і стогнучий. Пайпер дісталося найбільше. Ділан скинув її зі спини просто на поруччя, через яке вона перекинулась і повисла над прірвою, тримаючись однією рукою.

Джейсон кинувся до неї, але Ділан заволав:

— Доведеться вдовольнитися цим!

Він схопив Лео за руку й почав здійматися, тягнучи напівпритомного хлопця із собою. Смерч почав обертатися швидше, притягуючи їх нагору, наче пилосос.

— Допоможіть! — кричала Пайпер. — Хто-небудь!

Вона не втрималась і з криком упала.

— Ну ж бо, Джейсоне! — загорланив Хедж. — Допоможи їй!

Тренер кинувся на духа з вражаючим прийомом козлячого кунг-фу — хвицнув копитами й вибив Лео з хватки духа. Хлопець безпечно впав на підлогу, але натомість Ділан ухопив за руку тренера. Хедж спробував буцнути духа, а потім дав йому копняка й обізвав пиріжком. Вони підіймалися в небо, набираючи швидкість.

Тренер Хедж ще раз гаркнув:

— Рятуй її! Я дам собі раду!

Після цього сатир і грозовий дух піднялись у хмари та зникли.

«Рятувати її? — подумав Джейсон. — Вона вже впала!»

Але знову його внутрішнє чуття перемогло. Він кинувся до поруччя з думкою, що він псих, і стрибнув униз.

Джейсон не боявся висоти. Він боявся розбитися об дно каньйону в п’ятистах футах знизу. Він подумав, що нічого не досягне, окрім того, що помре разом із Пайпер, але притиснув руки до тулуба й ринув головою вниз. Стіни каньйону проносилися, як фільм на прискореній перемотці. Обличчя, здавалося, от-от відвалиться.

За мить він наздогнав Пайпер, яка шалено розмахувала руками. Він схопив її за талію і заплющив очі в очікуванні смерті. Пайпер кричала. Вітер свистів у вухах. Цікаво, що він відчує в мить смерті? Навряд щось приємне. Хотілося б, щоб вони ніколи не дісталися дна.

Зненацька вітер вщух. Крик Пайпер змінився на стиснуте дихання. Джейсон думав, що вони померли, але ж він не відчув зіткнення.

— Д...Д...Джейсоне, — вимовила Пайпер.

Хлопець розплющив очі. Вони не падали. Вони витали в повітрі, у ста футах над рікою.

Він міцно обійняв Пайпер, і вона обернулася так, щоб обійняти його у відповідь. Їх очі зустрілися. Серце дівчини так сильно калатало, що Джейсон відчував це крізь одяг.

Її подих пахнув корицею. Вона промовила:

— Як ти...

— Не знаю, — відповів він. — Гадаю, я мав би знати, що вмію літати...

Але потім він подумав: «Я не знаю навіть, хто я».

Він уявив, як здіймається. Пайпер скрикнула, коли вони піднялися на декілька футів угору. Він відчував тиск під ногами, наче вони балансували на верхівці гейзера.

— Повітря нас підтримує, — сказав він.

— То скажи, щоб підтримувало дужче! Забери нас звідси!

Джейсон подивився вниз. Найлегше було обережно знизитися на землю в каньйоні. А потім він подивився вгору. Дощ скінчився. Грозові хмари вже не здавалися такими страшними, але все ще гуркотіли й спалахували. Не було жодної запоруки, що духи остаточно пішли. Він гадки не мав, що сталося з тренером Хеджем. До того ж він залишив Лео там нагорі одного, ледве притомного.

— Ми повинні допомогти їм, — сказала Пайпер, ніби прочитавши його думки. — Ти можеш...

— Зараз дізнаємося.

Джейсон подумав «угору», і вони миттєво піднялися.

За інших обставин його здатність керувати вітром була б приголомшливою, але він був занадто збентежений. Тільки-но вони приземлилися на майданчик, одразу побігли до Лео.

Пайпер перевернула Лео, і він застогнав. Військова куртка промокла від дощу. Кучеряве волосся блищало золотом, через те що він валявся в пилу чудовиськ. Але принаймні він не був мертвим.

— Придуркуватий... потворний... козел, — пробурчав Лео.

— Куди він зник? — запитала Пайпер.

Лео тицьнув пальцем угору.

— Так і не спустився. Благаю, скажіть, що він насправді не врятував мені життя.

— Двічі, — відповів Джейсон.

Лео застогнав ще дужче.

— Що сталося? Грозовий тип, золотий меч... Я вдарився головою. У цьому річ, так? У мене галюцинації?

Джейсон забув про меч. Він підійшов до місця, де той лежав, і підняв його. Клинок був добре збалансованим. Він інтуїтивно підкинув меч у повітря. Той зробив півоберт, стиснувся в монету й приземлився на долоню.

— Ага, — сказав Лео, — точно галюцинації.

Пайпер здригнулась у мокрому одязі.

— Джейсоне, ті створіння...

— Вентуси, — сказав він. — Грозові духи.

— Добре. Ти поводився, ніби... ніби вже зустрічав їх. Хто ти?

Він похитав головою.

— Саме це я намагався вам сказати. Я не знаю.

Гроза стихла. Решта підлітків із «Школа дикунів» з жахом витріщалися крізь скляні двері. Охоронці намагалися відімкнути замок, але марно.

— Тренер Хедж сказав, що має захистити трьох людей, — пригадав Джейсон. — Гадаю, він мав на увазі нас.

— А ця штука, на яку перетворився Ділан... — Пайпер пересмикнуло. — Боже, я не можу повірити, що отаке до мене чіплялося. Він назвав, нас... як, напівбогами?

Лео розлігся на спині й витріщався на небо. Не здавалося, щоб йому кортіло підводитись.

— Не знаю щодо «напів», — сказав він. — Але я щось не занадто божественно почуваюся. А ви, народе, почуваєтеся божественно?

Пролунав звук, схожий на тріск сухого гілля, і тріщини в підлозі почали розширюватися.

— Нам слід забиратися звідси, — сказав Джейсон. — Мабуть, якщо ми...

— Гаразд, — перервав Лео. — Подивіться вгору і скажіть мені, чи то дійсно летючі коні.

Спочатку Джейсон подумав, що Лео вдарився головою занадто сильно. Але потім він побачив темну фігуру, що наближалася зі сходу, — занадто повільну для літака, занадто велику для птаха. Коли вона наблизилася, Джейсон побачив, що це пара крилатих тварин — сірих та четвероногих, точно коні, ось тільки в кожного був двадцятифутовий розмах крил. І вони тягли за собою яскраво розмальовану коробку з двома колесами — колісницю.

— Підмога, — здогадався Джейсон. — Хедж говорив, що за нами вирушив евакуаційний загін.

— Евакуаційний загін? — Лео насилу підвівся. — Звучить не дуже приємно.

— І куди вони нас евакуюватимуть? — запитала Пайпер.

Джейсон дивився, як колісниця приземлилася на протилежному кінці майданчика. Летючі коні поскладали крила й невпевненим галопом поскакали по