Читати книгу - "По ту сторону серця, Марі Луна"

Здавалося, я — у центрі всього, я керую ситуацією, а він — лише DJ, який вибирає музику. Але всередині мене йшла інша битва.

Я боролася зі своїми почуттями — як втримати гідність, не показати слабкість, не дозволити собі розчаруватися. Бо кохання в 14 років — це наче шалений вітер, що здіймає все з ніг.

Іноді я питала себе: а чи справді це він відчуває щось до мене? Чи це просто примарний знак, що я сама собі придумала? Ті його погляди, що мене зваблювали і палили одночасно, ставали ілюзією, коли він мовчав, коли серед друзів поводився, наче я — ніщо.

Я вчилася ховати біль за усмішкою, залишатися сильною, як завжди. Але вночі, коли всі гасили світло в своїх домівках, я плакала, думаючи про те, що це перше і найщиріше моє кохання, і воно таке складне, таке мовчазне, і, можливо, ніколи не знайде свого слова.