Читати книгу - "Може Земля справді плоска?, Вячеслав Дядек"

Була майже північ, коли ми з Алексом знову опинилися в нього вдома, заглиблені в розмову. Ідея, що фокус може впливати на реальність, не давала йому спокою. Він уже сам почав експериментувати, як я колись із рослинами.

— У цьому щось є, Вікторе, — сказав він з вогником в очах. — Я почав фокусуватись на дрібницях — наприклад, щоб на дорозі мені траплялись тільки зелені світлофори або щоб знайшлось зручне паркування. І знаєш що? Це працює. Надто часто, щоб бути просто збігом.

Я засміявся:
— Ти не один такий. Відтоді як я почав звертати увагу на силу фокусу, здається, ніби сама реальність відповідає. Як налаштувати приймач — і сигнал стає чіткішим. Дрібниці ніби самі стають на місця.

Ми обидва замовкли, занурившись у думки. Ідея, що реальність не є сталою, а радше мозаїкою шарів, до яких можна «доторкнутися», була одночасно захопливою й тривожною.

Я порушив тишу:
— Давай уявимо: а що, як фізичний світ — це лише один рівень в багатошаровій структурі? Як вікна, за кожним з яких інший рівень реальності.

— Тобто є кілька світів навколо нас? — перепитав Алекс.

— Саме так. Все, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо — це вібрації енергії на різних частотах. І якщо кожна частота — це окремий «шар», то, можливо, налаштувавшись на іншу, ми зможемо побачити щось зовсім інше.

Алекс зацікавлено нахилився:
— І як змінити власну частоту?

— Можливо, через медитацію. Дихальні практики. Я читав, як йоги чи монахи описують досвід, коли ніби потрапляють у зовсім інший вимір. Їхній опис — ніби вони проходять через невидимі двері.

Я згадав свої роки занять йогою та бойовими мистецтвами. Обидві практики наголошували на контролі енергії, внутрішньому фокусі, глибинному сприйнятті.

— Це може бути правдою. Стародавні системи могли бути не просто духовними практиками, а інструментами для зміни частоти свідомості. Тишу, увагу, дихання — усе це використовували, щоб налаштувати себе на інший «шар».

Алекс усміхнувся:
— Тобто, ти кажеш, що ми можемо медитувати, щоб потрапити в інший світ?

— Або хоча б побачити цей — інакше. Медитація — це тільки перший крок. Вона вчить нас зупиняти шум. Але що, як ми зможемо свідомо змінювати власне енергетичне поле, щоб перейти в інший стан?

Ідея здавалася приголомшливою, але водночас — абсолютно реальною. Якщо реальність має шари, то явища, які здаються «паранормальними» — привиди, дежавю, інтуїція — можуть бути не дивом, а просто просочуванням інших шарів у наш.

Експеримент з енергією

Ніч тривала, і Алекс запропонував:
— А давай спробуємо. Спробуємо налаштуватись на власне енергетичне поле. Подивимось, що відчуємо.

Ми сіли мовчки, заплющивши очі. Спершу було тільки ледь чутне гудіння міста і тиканння годинника. Але згодом… щось змінилось. Ледь відчутно, на самому краєчку свідомості — ніби навколо мене виникла м’яка, вібруюча оболонка.

Алекс першим порушив тишу:

— Ти це відчув? Наче легке дзижчання… десь за межами шкіри?

Я кивнув, теж трохи вражений:
— Я теж. Наче щось ледь вібрує — не зовні, а навколо.

Ми мовчки дивилися один на одного, усвідомлюючи: можливо, ми дійсно почали проникати крізь шари. І якщо це — лише початок, то що нас чекає далі?

За межею

Йдучи тієї ночі додому, я не міг позбутися відчуття, що ми стоїмо на березі чогось безмежного. Наче дивишся на нескінченний океан, і там, за горизонтом, ховаються незвідані острови.

Я чимдалі чіткіше розумів: якщо реальність багатошарова, то саме ці шари можуть дати нам відповідь на найголовніше — хто ми є насправді. Це вже не про відкриття нових світів. Це про розкриття нових вимірів — у собі.

Але це лише початок. І щось мені підказувало: наш наступний експеримент заведе ще глибше.