Книги Українською Мовою » 💙 Не художня література » Може Земля справді плоска?, Вячеслав Дядек 📚 - Українською

Читати книгу - "Може Земля справді плоска?, Вячеслав Дядек"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Може Земля справді плоска?" автора Вячеслав Дядек. Жанр книги: 💙 Не художня література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:
Розділ 6. За горизонтом сприйняття

Після безлічі розмов, теорій і нічних експериментів ми з Алексом знали — наша подорож лише починається. Шари, які ми почали відчувати, енергії, з якими намагались взаємодіяти — все це були лише фрагменти величезної й складної картини, яку ми називаємо реальністю. І щойно ми починали розуміти одну частину, інша — вже відкривалась, кличучи ще глибше.

Одного дня, за черговою кавою, Алекс раптом спитав:
— Вікторе, якщо все це — шари, енергія, налаштування — правда, то куди це веде? Є якийсь фінал? Чи ми просто знімаємо шар за шаром, без кінця?

Я дивився на темну поверхню кави у чашці, ніби там могла бути відповідь.
— Це й є головне питання, правда? Чи ми шукаємо якусь остаточну істину? Чи ми просто мандрівники, що мають йти — без гарантій, що десь дійдуть?

Алекс посміхнувся, хоч у його голосі було щось задумливе:
— Тобто ми — мандрівники без пункту призначення?

— А може, пункт призначення й не важливий, — відповів я. — Можливо, важливе саме дослідження. Уроки, моменти прозріння, нові світи, які ми бачимо, хоч би на мить. Навіть якщо є «фінальна істина» — ми, можливо, поки не готові її зрозуміти. Але це не означає, що ми не маємо шукати.

Між нами зависла тиша. Вперше — тиша прийняття.

 

Поклик енергетичних вихорів

Раптом Алекс дістав з кишені телефон і показав мені статтю. У ній ішлося про так звані «енергетичні вихори» — особливі місця на Землі з унікальними магнітними полями.

— Люди кажуть, що в таких місцях у них змінюється стан свідомості, трапляються виходи з тіла, вони бачать щось, чого немає в «нормальному» світі, — пояснив він.

Я згадав деякі свої польоти, коли, пролітаючи над горами чи пустелями, відчував щось дивне — ніби саме повітря було заряджене.

— Це цікаво, — кивнув я. — У деяких місцях справді щось є. Ніби простір там — живий. Можливо, варто перевірити?

Алекс аж засяяв:
— А якщо ми спробуємо? Виїдемо в якесь ізольоване місце, спробуємо там — на практиці — відчути ці енергії. Поглянемо, чи наші ідеї працюють у місці, де енергія «природна».

Ця думка захопила нас обох. Це був ідеальний шанс перейти від теорій до дії.

 

Експеримент

Місце, яке ми обрали, було далеко — високо в горах, куди нечасто ступала нога туриста. Коли ми приїхали й розклали речі, світ навколо здався… іншим. Повітря гуділо, хоч ніякого звуку не було. Гори стояли в тиші, але тиша була наповнена. Як ніби сама реальність затамувала подих.

Ми сіли. Без слів. Закрили очі. І просто слухали простір.

Минали хвилини — а може, години. Час розчинився. І тоді це почалося. Ледь помітно, але відчутно — ніби ґрунт під нами задзвенів і навколо простір став… легким. Барви посвіжішали. Повітря стало щільнішим, ніби наелектризованим. Все залишалось тим самим, і водночас — ніби іншим.

Я подивився на Алекса — і побачив той самий вираз на його обличчі.

Ми не сказали жодного слова. Не хотіли порушити момент. Але в тій тиші я відчув: можливо, ми справді наблизилися до чогось. Реальність — це не фіксована річ. Це послідовність дверей. І ми тільки-но зазирнули в першу.

 

На межі безкінечного

Алекс порушив тишу. Його голос був тихим, майже шепіт:

— Це воно, так? Це відчуття, ця ясність — те, що ми шукали?

Я кивнув, спокійний як ніколи:
— Це — як стояти на краю безкінечності. Можливо, справа не в тому, щоб «знати все», а в тому, щоб зрозуміти: деякі таємниці існують не для того, щоб їх розгадували. А щоб ми не переставали шукати.

Ми ще довго сиділи, ніби втративши відчуття тіла й часу. І коли небо почало темніти, ми зібрали речі й рушили назад.

Ми не знайшли відповіді, яку уявляли. Але те, що побачили — мало значно більшу цінність: ми побачили, що реальність — це не межа, а глибина.

 

Подорож триває

Я йшов додому в тиші. І в голові крутилась одна думка:

Якщо реальність має шари, то й ми самі — теж.
Якщо світ безмежний, то й наші можливості — теж.

Це було не завершення. Це був лише початок. І далі на нас чекало дещо ще глибше

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Може Земля справді плоска?, Вячеслав Дядек», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Може Земля справді плоска?, Вячеслав Дядек"