Читати книгу - "Книга, що розмовляє : пригоди Тимка у світі Мрій, Марія Дивосвіт"

Світло зі старої книги знову загорілося, і Тимко опинився серед густого лісу. Але це був не звичайний ліс — дерева тут були вкрити мохом із цифр і стрілок, гілки нагадували маятники годинників, а листя шурхотіло тіканням часу.

Та в повітрі панувала дивна тиша — ні пташок, ні шурхоту вітру, ні дзвінкого сміху.

— Час зупинився, — почулося поруч.

З темряви вийшов маленький чоловічок у сірому плащі і з великими очима.

— Я — Лісовий Хранитель Часу, — промовив він. — Через прокляття Тіньописця наш ліс перестав жити. Все вимерло, бо головний Годинник — серце лісу — зупинився.

Тимко відчув, як його серце прискорилося.

— Що я можу зробити?

— Ти маєш повернути стрілки Годинника, — пояснив Хранитель. — Але будь обережним — цей годинник не простий, він зберігає не лише час, а й страхи всіх, хто наважувався ним керувати.

Пошук Годинника

Разом з Хранителем Тимко пішов крізь ліс. Під ногами хрумтіло сухе листя, а навколо висіли палаючі цифри — наче пам'ять про минулі миті.

В глибині лісу хлопчик побачив величезний Годинник: його корпус був з деревини, а циферблат — зі скла, крізь яке видно калейдоскоп спогадів.

— Але стрілки стоять нерухомо, — зітхнув Хранитель.

— Чому? — здивувався Тимко.

— Бо кожен, хто намагався рухати їх, бачив свої найглибші страхи, — пояснив чоловічок. — І від цього вони боялися зробити крок.

Випробування страхом і сумнівами

Тимко наважився піднятися до годинника. Коли він торкнувся стрілок, раптом навколо почали з'являтися тіні — його власні страхи.

Він побачив себе на шкільній сцені, де всі дивляться і сміються. Відчув, як у грудях тисне тривога.

Але хлопчик згадав, як зустрічався з Тіньописцем, і що страх — це лише тінь перед дією.

— Я не боюся! — сказав він голосно і повернув стрілки вперед.

Годинник заробив, і час у лісі почав рухатися: дерева зашурхотіли, птахи заспівали, а повітря наповнилося живою енергією.

Повернення до реальності

Повертаючись, Хранитель подякував Тимкові:

— Ти навчився керувати часом і своїми страхами. Тепер і в реальному світі ти зможеш не відкладати важливе і вірити у себе.

Світло книги згасло, і хлопчик опинився у своїй кімнаті. Наступного дня він почав готуватися до свого шкільного виступу — без страху.