Читати книгу - "Сто пригод Барвінка та Ромашки"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Щось по-писаному вшквар!
Де і взявся той «Букварик».
Став Барвінок мов комарик.
А Ромашка — мов зоря.
Розгортає «Букваря»:
— Що за буква?
— Півжука.
— А точніше?
— Буква «КА».
— «ХА», як муха...
— А оце?
— «О» — кругленьке, мов яйце... —
Почесав малий за вухом
І пальнув єдиним духом:
— «ЖЕ» — засушений жучок.
— «ЧЕ» — залізний гапличок,
«Ю» — турецький барабан,
«ША» — справжнісінький паркан...
Що зчинилось! Шум і жарти.
Дід Гарбуз ковтнув півкварти
Бузинової роси І сказав: — Герой єси!
Раптом — хмара це чи крила? —
Сонце щось на мить закрило.
Тінь упала з високості:
То летять лелеки в гості.
Сіли-впали край дороги.
Довгоносі, довгоногі.
Похилилась рогоза.
Підійшли до Гарбуза.
— Здрастуй, сонечко-город,
Зелененький наш народ! —
Другий мовив: — З вами рай.
Та тікаєм в дальній край... —
Третій: — Осінь підійшла.
Летимо шукать тепла.
А Барвінок: — Де ж той вирій?
— За морями, в далі сірій...
Уклонивсь птахам Барвінок,
Притуливсь до їх пір’їнок:
— Ой, візьміть, коли не важко,
В теплий край мене й Ромашку!
Треба й нам побачить світу.
Щоб поліпшити освіту. —
Підійняв лелека ногу,
Чути в голосі тривогу:
— Ой, Барвіночку, не раю
Відлітати з Диво-краю.
Та заморська сторона —
Мов під ноги борона!
Жодна пташка лісова
На чужині не співа.
Другий виступив лелека;
— І в польоті небезпека.
Не злякаєшся, коли
Нападуть на нас орли?
В пазурах загинуть можна.
Путь далека і тривожна.
Але вийшов третій птах
З добрим словом на вустах;
— Коли ти такий завзятий.
Нам не важко, можем взяти.
От так диво: між зірок —
Географії урок!
Тут Часник ударив в поли:
— Та навіщо? Та ніколи!
Та куди? Та що це ви?
Щоб поїли їх леви?
Крокодил чи бегемот —
Це тобі не цар Осот!
Тупнув чоботом Гарбуз,
Аж каблук у землю вгруз;
— Хай побачать дальній світ
І складуть нам щирий звіт.
Скільки вражень, скільки мрій...
Ех, шкода, що я старий...
Підхопив Барвінок спис,
Почоломкав діда в ніс.
Перед мудрим Часником
Тричі скочив гопаком.
І, мов вершник у сідлі.
Загойдався на крилі.
Поряд всілася й Ромашка.
Запитала: — Вам не важко? —
А лелека; — Жарти кинь! —
І підскочив, наче кінь.
Відвернулися Редиски,
Рукавами втерли слізки.
Навіть в дядька Часника
Відібрало язика.
Вкрай схвильований Гарбуз
Лопушаний зняв картуз
І сказав; — Синашу мій!
Ось вам вузлик чарівний.
Знай, Ромашко, знай Барвінок,
В ньому жменька насінинок.
В час навальної біди
До землі їх приклади.
І відразу ж, як один.
Ми зростем із насінин.
І Ромашечці, й тобі
Допоможем, далебі.
Та прийдем ми лиш на мить.
Бо в чужині нам не жить.
Отже, викличеш ти нас
В час трудний і тільки раз.
От і все... Тримай, Барвінку!
Підхопив малий торбинку.
До грудей притис її.
Мовив: — Рідні ви мої...
Ждіть додому нас у квітні.
Як настануть дні привітні!
І лелечий ватажок
Тупу-тупу на лужок.
Піднялися вгору вже.
Коли чують, щось ірже.
Вельми жалісно сюрчить,
Підстрибне і далі мчить.
Коник Дзвоник там, внизу.
Проливав гірку сльозу...
Вітер стогне, вітер свище,
Піднялись лелеки вище.
Мерехтять внизу хатки,
А машини — мов жучки.
Над привіллям тополиним
Потяглися рівним клином,
В голові — ватаг старий.
Дисципліна. Рівний стрій.
А Ромашка, а Барвінок?
Лиш носи стирчать з пір’їнок.
Позирають з висоти
На дороги, на мости.
Як прорізали хмаринку.
Стало весело Барвінку.
Ущипнув він ватажка.
Ніби давнього дружка.
— Гей, Барвінку, як в польоті?
— Та кручусь, як рак на плоті!
— Гей. Ромашко, як летиться?
— Наче мариться чи сниться!
Ватажок крилом колише:
— Придивляйтеся пильніше!
Гєн, внизу, стрічки блакитні —
То річки хлюпочуть рідні.
Там і Прип’ять-чарівниця,
І Сула, і Роставиця.
Річка Псьол з Удай-рікою
Журно машуть осокою.
А Десна в ясній хустинці
Шле нам усмішки-гостинці...
Річка Оржиця хлюпоче...
Щось Ірпінь гукнути хоче.
Загримів Дніпро в роздоллі,
Нам бажає шастя й долі.
— Там, внизу, мов гуси білі.
— То в садочках — села милі;
Семиполки, Яблунівки,
Острожани, Кіпті, Нивки!
Як піднятись трохи вище.
Видно буде й Городище.
Навіть Шполу, навіть Груню,
Навіть нашу рідну клуню.
Закричав Барвінок:— Пташе!
Все це любе, все це наше!
Ой, до чого ж ти вродлива,
Наша земле, горда ниво!
А Ромашка:— Щось неначе
По полях за нами скаче.
Гляньте, мчиться без дороги
Щось зелене й довгоноге.
Пролітали Яготин —
Стрибонуло через тин.
Пролітали Бровари —
Скік-поскік через двори.
Мчить хутчіше за авто
Коник Дзвоник, більш ніхто!
Мчить, як вихор, над ланами,
Мчить за нами, хоче з нами!
Певне, впрів, а хвіст— трубою.
Заберім його з собою!
— Кінь? У вирій! Щось новеньке!
Та воно ж лоша маленьке!
— Не турбуйтеся, кру-кру,
Я лошатко підберу.
Птах сусідній на хвилину
Відривається від клину.
Швидко падає униз.
На землі лякає кіз.
Потім знову лине в клині
З вірним коником на спині.
Клин продовжує політ.
На чолі в Барвінка піт,
Бо чим далі, тим жаркіше.
Вже й лелека важко дише.
— Щось під нами неозоре!
— То, Барвінку, Чорне море.
А за морем — ще моря...
— Дай, Ромашко, сухаря!
— На льоту не можна їсти.
Для обіду треба сісти.
— Може, спустимось, лелеко?
— Вже, Барвінку, недалеко.
Лиш два моря перелечу —
Там і скину вас, малечу.
Бачу смуги й білі плями...
Гори, хлопчику, під нами.
— Ой птахи, піддайте жару,
Грозову проходим хмару!
І під сонечком, вгорі.
Стало темно, як в норі.
Вдарив грім, немов з гармати.
Потім темряву на шмати
Блискавиця рознесла.
Заревла негода зла.
Злива б’є, сидіти слизько.
Гримонуло зовсім близько.
Знов удар і ще удар.
Ледве виринули з хмар.
— Ну, живі, не змило, дітки?
— Дуже змерз, промок до нитки.
Проковтнув би цілий книш...
Згаснеш, поки долетиш!
Враз лелеки загули:
— Приготуймося. Орли!
Вгору глянули, а звідти,
Мов фашистські «месершміти»»
Грізно випливли орли
І пікірувать пішли.
Розіп’яли кігті ласо.
Шматувать готові м’ясо,
Розчепірили дзьоби.
Наїжачили лоби.
Вдало зграя перестріла —
У лелек вологі крила.
Знають недруги лихі,
Що стомилися птахи.
Тих орлів — не менше сотні.
Мчать розбійники висотні.
Грає
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сто пригод Барвінка та Ромашки», після закриття браузера.