Читати книгу - "Війна проти української мови як спецоперація для «остаточного вирішення українського питання»"

роль псевдозахисника прав російськомовного населення і якого російська влада почала активно використовувати для реалізації своєї мовної політики в Україні. За підтримки посольства РФ в Україні у першій половині 2007 р. В. Колесніченка було обрано, а, по суті, призначено головою «Всеукраинского Совета российских соотечественников» (ВСРС), незважаючи на несприйняття його кандидатури керівниками низки проросійських організацій, оскільки в той період він не очолював жодної такої організації. Восени 2008 р. його включають до керівництва «Всеукраинского Координационного Совета организаций российских соотечественников» (ВКСОРС), який було сформовано за допомогою, в тому числі і фінансовою, забезпеченою директором Департаменту по роботі із співвітчизниками закордоном А. Чепурніним та тодішнім представником "Росзарубежцентра" в Україні В. Богачем. (Див. С. Проваторов "Движение соотечественников на Украине: вчера, сегодня, завтра. Статья первая. Почему и как зародилась идея строить "консолидированное Движение соотечественников" — Русский век, 14.04.2011, портал для российских соотечественников: www.ruvek.ru). Згодом В. Колесніченко стає головою ВКСОРС та членом «Всемирного Координационного Совета организаций российских соотечественников». За дорученням ВКСОРС В. Колесніченко бере активну участь в організовуваних російськими офіційними інституціями конференціях "российских соотечественников" і в своїх публічних виступах свідомо спотворює мовну політику власної держави, змальовує мовну ситуацію в ній в чорних фарбах, наголошуючи на неіснуючих утисках мовних прав російськомовних громадян, і закликає Росію до "культурної експансії" в Україні. Етнічний українець, громадянин України, народний депутат Верховної Ради України В. Колесніченко, який записав себе до "российских соотечественников", 3 грудня 2008 року одержує від президента Росії Д. Медведєва орден дружби «за збереження російської мови і культури», а наступного року очолює засноване під нього «Правозащитное движение «Русскоязычная Украина».

Розроблену московськими аналітиками ідею створення в Україні контрольованого з Кремля «движения» під назвою «Русская Украина» (інші варіанти назви «Общая Родина», «Родина»), як ключового елементу проекту «Русский мир», вперше озвучив 7 червня 2006 р. Д. Рогозін. /Див. «Русская Украина как альтернатива "пророссийской". Проект Института национальной стратегии. Агенство политических новостей, 24 апреля 2006 г./

Однак практична її реалізація розпочалась в Москві 27 квітня 2009 р. під час круглого столу на тему: «Русскоязычная Украина: возможности и проблемы консолидации». Круглий стіл було ініційовано МЗС Російської Федерації і проведено інститутом СНД за дорученням Урядової комісії РФ у справах співвітчизників за кордоном. Російську сторону представляли: Інститут СНД — К. Затулін (директор, перший заступник голови комітету держдуми РФ у справах СНД та зв’язках із співвітчизниками, член Урядової комісії у справах співвітчизників), В. Єгоров (заступник директора), К. Фролов (заввідділом України), Н. Смірнова (директор по міжнародних зв’язках), О. Докучаєва (заввідділом діаспори і міграції); МЗС РФ — А. Чепурнін (директор Департаменту по роботі із співвітчизниками, відповідальний секретар Урядової комісії РФ у справах співвітчизників), В. Сібілєв (заступник директора Департаменту); В. Богомазов (посол, експерт), А. Селезньова (третій секретар), В. Ліхачов (головний радник 2-го департаменту СНД МЗС РФ), С. Жильцов (директор Центру по вивченню СНД Інституту актуальних міжнародних проблем Дипакадемії МЗС РФ), В. Лоскутов (радник-посланник Посольства РФ в Україні); Россотрудничество — В. Жуколенко (заступник керівника Агентства); РПЦ — В. Чаплін (керівник синоідального відділу по зв’язках Церкви та суспільства Московського патріархату).

Від України для участі в роботі круглого столу, крім В. Колесніченка, були запрошені В. Корнілов (директор філіалу Інституту СНД в Україні), Д. Денісов (заступник директора українського філіалу Інституту, експерт у питаннях діяльності громадських об’єднань в Україні), В. Анісімов (керівник прес-служби УПЦ МП), Л. Кудрявцева (голова Української асоціації викладачів російської мови), О.Кривошея (голова правління міжнародної громадської організації «День хрещення Русі»), С. Проваторов (головний редактор газети «Русская правда», голова правління всеукраїнської організації «Русское содружество»), представники проросійських партій та організацій з Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Луцька, Одеси, Полтави, Рівного, Севастополя, Ужгорода. Учасники «круглого столу» мали зустріч із заступником міністра закордонних справ Російської Федерації Г. Карасіним.

В. Колесніченко і Ко одержали вказівки, як і для чого створювати в Україні структуру під назвою «Русскоязычная Украина». У вступному слові К. Затулін констатував, що «протягом всіх років незалежності України з 1991 р. робилось вже немало спроб створити такий загальний російський рух на Україні», і що «за всієї поваги до організаторів цих спроб, всіх цілей своїх, поставлених перед собою, вони, на жаль, досягти не спромоглись». А у своєму виступі заявив: «Ми запросили вас для того, щоб ви, насамперед, зрозуміли та вислухали одне одного, а також для того, щоб передати вам своє переконання», що створюваний рух, "не підміняючи Партію регіонів, Компартію, та інші дружні Росії партії, буде зосереджено на тому, щоб надати будь-якій виборчій кампанії на Україні характеру вирішального референдуму з питань федеративності, мови, позаблокового статусу та єдності православ’я".

«Цей рух, в умовах, що склалися, — вів далі К. Затулін, — свого роду загородзагін для політиків, які бажають виражати інтерес Сходу і Півдня України. При чому я хочу відзначити — він не повинен, на мій погляд, називатись «Русская Украина», або ще якось в такому роді. Він повинен називатись правильно. Народним фронтом, якщо бажаєте. Рух має об’єднувати навколо цілей, які є абсолютно безпомилковими не тільки і не стільки для нас, скільки для вас». Він визначив, що рух має бути зорієнтовано на досягнення:

- офіційного проголошення та законодавчого закріплення нейтрального позаблокового статусу України;

- конституційного оформлення федеративного державного устрою України;

- надання російській мові, поряд з українською статусу державної;

- збереження православної російсько-української єдності в лоні Московського патріархату.

При цьому К. Затулін підкреслив, що сформульовані ним тези є не лише його особистою думкою, а «колективною точкою зору на стратегію Росії у російсько-українських взаєминах» /Материалы «круглого стола» : «Русскоязычная Украина: возможности и проблемы консолидации», Москва 27 апреля 2009 г. — Правительственная комиссия по делам соотечественников за рубежом. Институт диаспоры и интеграции (Институт стран СНГ — М. 2009, с. 4, 13–17/.

Результатом круглого столу стало сформування Комітету по створенню нової всеукраїнської організації «соотечественников» з робочою назвою «Народное движение «Русскоязычная Украина». Через місяць 1 червня 2009 р. в Москві за ініціативою керівника Департаменту міжнародних зв’язків Уряду РФ Г. Мурадова було проведено засідання консультативної групи Комітету, до складу якої, окрім В. Колесніченка, входили В. Корнілов, С. Цеков (перший заступник Голови Верховної Ради АРК, голова «Російської спільноти Криму»), В. Голенко (голова Луганської облради) та інші. А вже 10 серпня 2009 р. Міністерство юстиції України зареєструвало загальноукраїнську громадянську організацію «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна». Головою його Ради став В. Колесніченко, якого у вирішальний момент і було підключено до продовження спецоперації по законодавчій офіціалізації російської мови.

Ключовим співучасниками В. Колесніченка у здійсненні спецоперації стали голова Верховної Ради України В. Литвин та його