Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » “Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією 📚 - Українською

Читати книгу - "“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією" автора Микола Іванович Сенченко. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта / 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 62
Перейти на сторінку:
завжди переможе. Не можна змінити людську природу”, — говорять іудеоліберали. Та це неправда. Те, як ми сприймаємо інших, є відображенням того, як ми сприймаємо себе. Не довіряти іншим означає не довіряти собі. Природа людська може псуватись, але людина не є зіпсованою по суті. Вона може віддати свій розум або на службу матерії (і зіпсуватись), або на службу духу (і тоді вона засяє любов’ю і справедливістю). Цей вибір не є наперед визначеним. Ми робимо його щодня і щомиті. Принцип іудеолібералів — “людина людині вовк”. Вони не усвідомлюють, що людина здатна піднятися над своїми інстинктами, а вовк (як тварина) підвладний своїм інстинктам. Принизимо людську природу — станемо поводитись як тварини.

Сьогодні все робиться для того, щоб принизити український народ. Тому не випадково українські дівчата виборюють першість на першому чемпіонаті України зі стриптизу, а канали телебачення, де керівна верхівка — іудеї, з насолодою демонструють покидьків суспільства. І справді — “культурна революція”, заснована на іудеоліберальній ідеології. Щоб її здійснювати, задумано операцію поділу українського населення на закостенілих автохтонів і перемінливу “п’яту колону”, призначення якої — відкрити ворота фортеці для “кочівників”. На наших очах відбувається нечуване спотворення самого поняття культурної чи політичної еліти. Елітою стали вважати себе ті, хто присвоїв привілеї легко, “по-західному”, існувати, безвідносно до того, відкрита чи закрита перспектива для більшості. Компрадорська і гендлярсько-лихварська українська еліта, протиставивши себе знедоленій туземній більшості українського народу, приречена танцювати під дудку кочівників, що вона сьогодні успішно й робить.

Наша держава має славну історію. Визвольна боротьба під проводом Богдана Хмельницького, пізніше — героїчна боротьба з німецько-фашистськими загарбниками, партизанська війна — все це історія українського народу, яку повинні вивчати в школі, й на цих прикладах виховувати громадян і патріотів, які зможуть у разі необхідності захистити свою країну від внутрішніх і зовнішних ворогів. Проте підручники історії надзвичайно мало уваги приділяють історичним подіям, що відображають сторінки нашого славного минулого, яке формує патріотичні почуття у підростаючого покоління. Та це й не дивно, оскільки завідувачем кафедри методики викладання історії є керівник іудеонацистського ордену Бней-Бріт.

У своїй книзі “Роз’єднання Америки” Артур Шлезінгер цитує одного з персонажів роману Мілана Кундера “Книга сміху і забуття”: “Перший крок у знищенні народу — це стирання пам’яті. Знищіть його книги, його культуру, його історію. Потім попросіть кого-небудь написати нові книги, сфабрикувати нову культуру, винайти нову історію. Незабаром народ почне забувати, хто він і ким він був”[11].

Саме так влада бореться зі своїм народом. Податковий прес призвів до того, що в Україні видається менше однієї книги на кожного жителя, який до того ж не має коштів, щоб купити бодай цю одну книгу, бібліотекам не виділяють коштів на поповнення фондів, а заробітна плата бібліотекарів нижча від прожиткового мінімуму.

Але звідки взялася ця революція, що так швидко оволоділа розумом великої кількості християнських народів Америки та Західної Європи й семимильними кроками рухається просторами України? Які її цілі і завдання?

Витоки культурної революції
Чудовищен порок на первый взгляд, И кажется, он источает яд. Но приглядишься, и пройдет боязнь. Останется сердечная приязнь. Александр Поупа. “Опыт о человеке” Насильницька і “культурна революції” — дві складові марксизму

Початок XX ст. позначений революційними подіями і скиненням царя в Російський імперії. У 1917 р. ранні марксисти шлях до влади вбачали тільки в насильницькому поваленні правлячої структури. Після революції настало “царство терору”, мета якого — утримання влади й виховання “нової людини”. Проте, незважаючи на знищення мільйонів людей і заборону релігій, режиму іудеобільшовиків не вдалося підкорити населення і побудувати комуністичний рай.

Постає цілком природне запитання: хто робив насильницьку революцію?

Історична довідка. У 1916 р. на зустрічі членів масонського клубу Бней-Бріт у Нью-Йорку головою революційного “Сіоністського руху в Росії” було обрано президента “Кхун Лоєб & К Банк” єврея Якоба Шіффа. 13 січня 1917 року він зустрівся з Львом Давидовичем Бронштейном (Троцьким). Результатом зустрічі стало фінансування Шіффом підготовки “повстанців Троцького” — євреїв з нью-йоркського Остенда на території Рокфеллерівської “Стандарт Ойл Компані” в Нью-Джерсі. Згодом їх забезпечили величезною на той час сумою у 20 млн доларів США золотом і відправили до Росії пароплавом “Крістіаніафіорд”.

Крім Шіффа, який передав революціонерам (за свідченням французької розвідки) ще 12 мли доларів США, додаткове фінансування революції здійснювали:

Великий наглядач Великої ложі Англії, масон, відомий політик і банкір лорд Мільнер.

Банкіри: Фелікс Варбург, Отто Ханн, Мортімер Шіфф, Джером Г. Ханауер, Макс Брайтунг, Олаф Ашбург, Житовський[12].

Сьогодні вже розсекречена Директива германського уряду рейхсказначейству про виділення 5 млн марок на більшовицьку агітацію в Росії. 29 грудня 1915 року Німецький Генеральний штаб через Гамбурзьке відділення єврейського Федерального Резервного Банку Пауля Варбурга надав перший мільйон золотих рублів “на організацію революції в Росії”. Близький соратник Леніна єврейський мільйонер Парвус із Одеси дав розписку про отримання грошей і передав їх Ганецькому. Французька розвідка простежила весь подальший ланцюжок передання цих грошей у ЦК більшовиків, і ці документи сьогодні загальновідомі[13].

Документи. Навесні 1919 року перед комісією Овермана в Сенаті США комерційний атташе США в Петрограді відповідально дає показання: “Дві третини більшовиків — це російські євреї”. В протоколах 65-ї сесії Сенату (запис 439 і 469) зазначено: “Серед агітаторів були сотні євреїв із

1 ... 5 6 7 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією"