Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 99
Перейти на сторінку:
де я народилася. Розділ 1

Мій маленький будиночок.

Приручений пес став біля хвіртки й понюхав запах голих осінніх гілок у садку.

— Осінь, — промовила я та відчинила вхідні двері. Згорів, не дочекавшись, комп’ютер. Холодна підлога. Пил на склі.

Приручений пес стояв на ґанку, тож я сказала йому:

— Заходь.

Він був обережний, ступав повільно й принюхувався на кожному кроці.

— Не бійся, — сказала я. — Тут я живу.

Будинок здригнувся. Садок за вікном щез, він запав у камінне провалля вулиці.

— Ти не живеш тут…

Будинок здригнувсь і повернув собі поколоті майстрами поверхи та квартири.

— Авжеж, — мовила я. — Я не живу тут.

— Я не живу тут і не маю чим тебе погодувати.

Пес ліг біля дощок, приготовлених для дверей до спальні.

— Твоя правда, — сказала я.

Я зірвала дошку та переступила через поріг спальні.

Затверділе, мов бурштин, вино. Сонна отрута, що випала в осад білими кристалами. Не запалені тоді свічки.

І Макс, який спав у своєму ліжку.

Будинок востаннє здригнувся і підняв нас до рівня дев’ятого поверху.


Я збудила його, доторкнувшись до чола.

— Доброго ранку.

То був його світ, тож його нічого не дивувало, навіть те, що біля його ніг сів пес.

— Можна залишити його в тебе?

— Залишай, — відповів Макс.

Він дивився на мене й силувався пригадати бодай щось.

— Ти був чудовий, — мовила я.

— Ти теж, — натомість моєї маленької брехні.

— Бувай?

— Побачимось.

— Авжеж, — сказала я.


— Таксі, — я піднесла руку.

— Одвезіть мене додому.

Навряд чи хтось мене там чекав.

Адже наступними у списку, що його складав Вітчим, були людино-пацюки. А вони живуть під землею.

— Добридень, квартирко.

— Добридень, Крихітко.

— Попоїсти та вмитися, — мовила я.

А через двадцять хвилин:

— Побажай мені…

— Я тебе чекатиму.


Пожильці каналізацій, тисячі кілометрів підземної утроби Міста.

Сіра сутінь за вікном метро. Солодкоголосі діви, що заманюють нічних перехожих до розчахнутих люків шахт.

Слиз на кістках у щілині. Зруйноване склепіння.

Людино-пацюки з отруйною слиною та жовтими іклами.

Пожильці підземелля, де ніч ніколи не минає.

Отак.

Розділ 2

Я вийшла з дому й озирнулася. На ґанку міг стояти хто завгодно — хоч янгол, а хоч звір.

Іноді самотність обертається на помсту.

Помщається думкою прожитим дням. Думкою про те, що цього дня могло й не бути. Що ти долучаєш його до тих, коли ладна була віддати все, тільки б не бути самій.

Самотність. Стара недобра дівка:

— Я не змогла. Може, ти зумієш…

Стара дівка, спаливши пудру та тіні для повік.

— Ось бачиш, ти знову одна…

Безлюдний ґанок, усипаний листям, обвитий плющем, із мотузочком для дзвоника. То хоч із пляшкою молока та пакою не забраних мною газет.

А може, це просто осінь? Пізній-пізній біль?

Отак:

……………………у теплі його затишних долонь…..

…………….

Отак?

1 ... 5 6 7 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"