Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Помирана 📚 - Українською

Читати книгу - "Помирана"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Помирана" автора Тарас Антипович. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 47
Перейти на сторінку:
пластиковим ліхтариком, діоди вже на ладан дихали, бо знайти на Кориті батарейки з залишковим зарядом було майже нереально. Божена присіла і витягла з-під спресованого утилю високий жіночий чобіт невизначеного кольору. Потім подала Нельсону і другий. Зіпсуті замки розлізлися й забилися пилом. На підборах чобіт присохла світло-жовта глина. Нельсон задумався про інші землі, на які хотілось би глянути хоча б одним оком, але тут же обірвав потік своєї мислі. Від старших він чув лише одне — що Вони Там занадто ворожі до коритян, тому треба щосили триматися за свій клаптик землі.

Божена підскочила, щоб виважитись на руках і вилізти з ями, але не втрималась і зі сміхом провалилася назад. Зненацька опора під її ногами зникла, і вона посунулась униз, чіпляючись кінчиками пальців за «стіну» своєї нори. Нельсон почув глухий звук падіння маси відходів, що обвалилися в якусь іще глибшу порожнину Корита. Божена застогнала. Він відкинув ліхтарик, подав руку, вхопив її за самі пальці.

— Бро, дуй сюди! — покликав він Гектора на допомогу. Але між ними було півсотні метрів нерівної і нетвердої поверхні.

Божена підтягнула одну ногу і носком обперлася об блок пінопласту, що стримів, як сходинка. Нельсон зміг ухопити її за руку й потягнув. Божена була легенькою, але він не міг похвалитися силою. Плечистий Капрон тут упорався б краще.

Враз десь унизу під завалами застугоніло, звідти долинув чи то грім, чи то рик.

— Ханакус… — в очах Божени надія змінилася страхом.

Шар відходів заворушився, почав надиматися, наче під ним блискавично ріс гігантський гриб. Нельсон напружив жили, боковим зором побачивши, що Гектор уже близько. Відходи під ногами почали вібрувати й розлазитись. Нельсон по коліно провалився в щілину між шматками гіпсокартону. Але Гектор уже схопив Божену за другу руку, і вдвох вони підтягли її з нори майже до пояса. Аж раптом у норі з-під рихлого мотлоху з ревом з’явилася здоровенна паща з частоколом зубів, за нею випнулись дві пласкі лапи-лопати з пазурями. Ніздрі, що стриміли над пащею, різко втягнули повітря. А потім звір гребнув передніми лапами, здоровенні вузли м’язів заграли на його плечах, вкритих темною, лискучою щетиною. Вздовж хребта настовбурчились нарости у формі шипів. Він ривком піднявся ще на півметра, і цього було достатньо, щоби паща капканом замкнулась на правій нозі Божени.

— Не одпускааааай!..

Нельсону її крик здався безконечним.

ІІ

У доктора Фрезе, як завжди, було зимно. Колишнє бомбосховище, де він мешкав і оперував, пахло хімікатами. Коридор упирався в двері операційної. Під стелею з-під порваних клаптів скловати чорніли труби. Стінами скрапувала вода, і від того вони лисніли.

Нельсон ніколи не почувався спокійно в цьому місці, а тепер — і поготів. Він годину міряв кроками коридор, тріщав суглобами пальців, дзвенів зубами. Нарешті двері операційної прочинилися й на порозі з’явився доктор — зморшкувате лице, обвислі щоки, товсті лінзи окулярів, родима пляма над лобом. Жестом Фрезе запросив Нельсона увійти.

Операційну освітлювали кілька ламп, які доктор заправляв якоюсь горючою сумішшю. Лампи чадили, повітря тут бракувало, і у Нельсона починало паморочитись у голові.

На операційному столі лежала бліда і непритомна Божена. Металеві дреди розлетілися навколо її голови, наче промені, що тягнуться від сонця. Всю праву ногу нижче коліна вона втратила під час атаки монстра. Тепер на рану було надягнуто прозорий циліндр, наповнений темно-зеленим гелем-стабілізатором. Свого часу Нельсон мав нагоду розсмакувати цей гель, поки доктор Фрезе кріпив йому металеві щелепи — ядуча суміш кілька годин пропікала тканини, змінюючи їхню структуру, щоб зростити живе з мертвим.

Божена теж була тут не вперше, адже її металеві дреди «саджав» не хто інший як Фрезе з допомогою того ж біомеханічного стабілізатора.

— Кротодил її порвав, ханадзип, — Нельсон відступив від столу й відвів погляд убік.

— Коркодим, — підтвердив доктор Фрезе, киваючи.

— Знаю, шо кротодил! Де він узявся?! Казали ж, що вони виздихали всі, що нема ні одного! — вигукнув Нельсон.

— Коркодим жича-жича, — підняв Фрезе вказівний палець.

Частково Нельсону вдавалося розуміти збочену мову доктора. Переважно Фрезе вимовляв слова, схожі за звучанням на загальнозрозумілі, хоча були у нього й свої винаходи. Дехто казав, що доктор колись дістав поранення в голову, тому так коверкав мову. Інші ж заперечували, що хоч він і старий, як саме Корито, але війну просидів у бункері. На їхнє переконання, Фрезе хотів знайти спосіб відрощувати коритянам волосся на їхніх знедолених черепах і в рамках експерименту мазав власну голову всім, що знаходив на Кориті, аж поки не заніс у мозок якусь токсичну цвіль. Побутувала й третя версія, буцім доктор вставив собі в мозок спеціальну антену, щоб ловити чужі переговори і миттєво дізнаватися про плани нових воєн і зловорожих атак на Корито. Але антена у нього в мозку заіржавіла й вийшла з ладу, почала видавати зайві шуми, і тепер Фрезе говорить тими усіченими й перекрученими словами, які чує в безконечних переговорах агентури супротивника.

— Паровино, дороту тяг, стопив коров, — доктор вказав на оперовану ногу Божени й кілька разів кивнув головою, наче погоджуючись сам із собою. Нельсон зрозумів, що це похвала — Фрезе відзначив, що він правильно зробив, швидко перетягнувши понівечену ногу Божени дротом. Це зупинило кровотечу.

— У нього не було очей… — голос Нельсона зазвучав глухо і монотонно, а в пам’яті все зринала сліпа кротодиляча морда.

— Коркодим-дим-дим… — Фрезе машинально кивав головою, і висячі щоки торкалися коміра білого халата. Нельсона злила його незворушність у цій ситуації. Божена — напівжива, втратила багато крові після укусу кротодила, а він усе киває своєю божевільною головою.

— Шоб він подох, бойобвод! — вибухнув Нельсон.

— Портяг — но-ні, коркодим лю-не, — товкмачив Фрезе, ніби не розуміючи настрою Нельсона.

У перекладі його фраза означала: «Кротодил не любить протягів». Нельсон зрозумів, що вони з Боженою провалили «стелю»

1 ... 5 6 7 ... 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Помирана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Помирана"