Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Маленький Бізон 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленький Бізон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маленький Бізон" автора Аркадій Фідлер. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 93
Перейти на сторінку:
просигналив чужий воїн.

З племенем крі у нас в минулому бувало всяк: між нами не раз виникали чвари, і ще недавно ми з ними були на стежці війни.

Прибулі, побачивши наші вагання, поспіхом подали нам знак миру, підіймаючи праву руку з розтуленою долонею — одвічний символ, який означав, що в руці нема зброї.

— Ми теж хочемо миру, — відповіли ми, пустивши в непам'ять давні незгоди.

Обидва вожді зійшли з коней і зустрілися якраз на половині дороги. Обидва почастували один одного тютюном і кожен дав іншому викурити свою люльку. На цьому й скінчилася церемонія, і вожді повернулися до своїх.

Виявилося, що ми зустріли загін крі, який збунтувався проти свого племені. Він відокремився від головного роду на ознаку протесту проти укладеної з канадським урядом мирної угоди на умовах, які порушували права індійців. Ця справа нас дуже стурбувала. Ми ні з ким не хотіли заводити чвари: ні з індійцями, ні з канадцями.

— Які ж тепер у вас наміри? — допитував їх Крокуюча Душа, настрій якого відразу зіпсувався. — Ви що — хочете битися з білими?

— І на думку нам не спадає! — запевняв крі. — Ми не хочемо з ними битися, але й лизати їм чоботи теж не хочемо. Досить з нас приниження! Тепер нас цікавить, що будете робити ви? З вами ми хочемо жити в дружбі.

Крокуюча Душа мав щодо цього деякі сумніви, бо крі признались, що два тижні тому мали сутичку з північною групою чорноногих, але в бою, на щастя, ніхто не загинув. Справу розв'язав Білий Вовк, наш чаклун, який рішуче висловився за мир з крі. Рада наших старшин ухвалила мир. Те, що Білий Вовк радив, завжди було наймудріше. Усіх охопила велика радість, і укладення миру вирішили відзначити спільним бенкетом.

Під час учти один з наших старшин на ім'я Убивця Шістьох, сидів навпроти воїна крі і пильно в нього вдивлявся. Воїна крі звали Коричневий Мокасин. Хоч він і помітив оте зацікавлення, але нічим цього не виявив. На грудях його висіло намисто з бізонячих зубів, і саме в нього Убивця Шістьох вдивлявся, мов зачарований.

Учта наближалася до кінця, і Коричневий Мокасин вже витирав собі рота, коли наш воїн підійшов до нього і запитав, звідки в нього це намисто. Крі прикро засміявся і, торкаючись долонею бізонячих зубів, зухвало відповів:

— Я здобув його.

— Як же ти здобув?

— Чесно.

— Де ж це було?

— На стежці війни.

— Коли саме?

— Три Великі Сонця тому.

— У кого ти його здобув?

Крі відповів сміливо, без вагання:

— Я відібрав його у воїна з племені чорноногих.

— А хто ж його забив?

— Я його вбив у бою.

Убивця Шістьох потер долонею чоло, на яке набігала дедалі глибша зморшка.

— Три Великі Сонця тому… А ми теж тоді забили когось із ваших?

— Звичайно, — кивнув Коричневий Мокасин. — Одного крі і чотирнадцять сіуксів. Вони билися на нашому боці.

Тут Убивця Шістьох шарпнувся і з гарчанням люті кинувся на воїна крі. З цього намиста він упізнав убивцю свого сина. От-от мала спалахнути запекла бійка, але старшинам якось пощастило заспокоїти запальні голови і вгамувати гнів Убивці Шістьох. Досвідчений воїн згодився, що важливіший мир між племенами, ніж його особиста помста, і кінець кінцем подав руку воїну крі. Знову запанував лагідний настрій, і з того часу вже ніщо не ламало нашої дружби.

Крі були такі задоволені щасливим закінченням нашої зустрічі, що стали просити дозволу піти разом з нами до Монтани і там укласти мир з усіма племенами, з якими досі у них були чвари. Ми охоче пристали на це.

Під час цієї подорожі ми не зустріли жодного бізона, отож знову повернулися на південь. Дорогою ми, як посланці миру, відвідали сіуксів, гро-вантрів або гідатсів, шаєнів і загін ворон, який приятелював з нами. Скрізь давні вороги влаштовували воїнам крі добрі зустрічі і готували бенкети. Тільки у сіуксів мало не дійшло до сутички.

Ми приїхали саме в ту хвилину, коли місіонери з допомогою американських солдатів силоміць забирали дітей сіуксів до школи. Це насильство розгнівало їхнього вождя Стоячого Бика. Охоплений гнівом, він хотів розірвати мирні переговори і почати нову війну, вирізавши впень загін крі. Але розважливі старшини почали умовляти його, і спокій відновився, а багатий бенкет та спільні гри остаточно зміцнили дружбу.

Коли наші, разом з воїнами крі, відвідали північну групу ворон, теж виявилися незгоди. Хоча найстаріші в племені приязно привітали людей, які прибули до них, деякі запальні воїни неприхильно дивилися на гостей, і видко було, що вони от-от ладні зчинити колотнечу.

Молодші воїни зразу ж після того, як прибув загін крі, почали воєнний танець і оточили гостей тісним колом, щоб ніхто не міг втекти. Не було ніяких сумнівів щодо їхніх намірів — танцюючи, вони тримали під плащами зброю, ладні щохвилини кинутися на прибулих.

Напевне цей танок скінчився б різаниною, якби не один з наших воїнів — Два Кидьки. Замолоду він був у полоні у ворон і повернувся лише через кілька років. Отож він добре знав їхню мову і тепер з натяків зрозумів, що готується. З небезпекою для життя він кинувся між танцюристів і став палко пояснювати їм необхідність миру між племенами. Два Кидьки соромив

1 ... 5 6 7 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленький Бізон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленький Бізон"