Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Там, де поховано Адель... 📚 - Українською

Читати книгу - "Там, де поховано Адель..."

606
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Там, де поховано Адель..." автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 14
Перейти на сторінку:
по трасі і з’їхав з неї лише проминувши Жовтень. Місце обрав заздалегідь і сотні разів прокручував маршрут у голові, чомусь не зваживши на ДАІ, тому не дивно, що руки самі повернули кермо в потрібному напрямку навіть уночі.

Від’їхавши якнайдалі вглиб лісу, Сахно гальмонув і кілька хвилин сидів, не наважуючись вийти. Лише зараз до нього дійшло, що остання можливість все зупинити вже минула. Вдома він не відчував себе причетним до цього хоча б через те, що там діяла Марина, і вони були зрештою обоє причетними до — не бійся, не бійся сказати, як воно справді називається! — злочину. Повернутися? І як це буде виглядати? Сахно рішуче вийшов з машини, видобув з багажника лопату і швидко, поки не пропав остаточно запал і жевріє бажання довести самому собі, що він здійснить задумане, почав копати за десять кроків від машини. Верхній шар глиці піддався легко, зате далі пішов піщаний грунт, і Сахно, незвичний до фізичної роботи, засапався. Копати доводилося в темряві, увімкнені фари могли привернути увагу: що це там блимає серед сосон поночі? Та ніч не була аж такою темною, очі звикли до місячного освітлення, і Сахно з трьома перекурами таки викопав яму — могилу! — довжиною приблизно два метри і шириною у півтора його кроку. З глибиною виникли проблеми. Хотілося, аби не знайшли взагалі або хоча б не скоро. Зараз яма була йому по пояс, але чи досить цього, аби поховати людину? Як на лихо, він забув, якої глибини мусить бути — мо-ги-ла! — така яма. Подумавши трохи, устромив лопату в землю і рушив до машини. Відчинивши задні дверцята, відкинув ковдру і виволік дружину попід руки. Нижня частина її тіла важко гепнулася на землю, і йому знову здалося, що Адель поворухнулася. Не розбудити б… Сачно став над нею у позі художника, схрестивши руки на грудях, і замислився, вираховуючи, на яку глибину це тіло достатньо закопати. Несподівано згадав, що є ще сумка з речами, в яких вона нібито пішла з дому і які треба поховати разом із нею. Сумка величенька… Він поставив її зверху на Адель, потім — у головах. Хіба ще яму для неї розширити в довжину… Так і зробимо.

Сахно поліз у кишеню по цигарки і вкотре наштовхнувся на прохолодний навіть у кишені метал скальпеля. Може, зараз, поки є бажання, покінчити з усім одним махом? Він чув, що в таких випадках не гріх випити для хоробрості, але йому ще повертатися назад, повз трикляте ДАІ, от зупинять п’яного водія, тоді все до біса полетить; звідки ж це ви, громадянине Сахно, їхали напідпитку вночі, коли ваша хвора дружина саме зникла? Він нахилився до лежачої, торкнувся рукою теплого обличчя, провів по заплющених очах, рука ковзнула вниз, до шиї. Марина пояснила, де краще різати, щоб вистачило одного руху. Вона не сказала прямо, але дала зрозуміти, що це для нього ж краще, вдруге різонути він уже не зможе, коли кров шию заллє. Витягнув скальпель, примірився. І забрав руку. Ні, не зараз. Потрібен час.

Щоб відволіктися та налаштуватися до справи, яку доводиться робити вперше, Сахно повернувся до ями і близько сорока хвилин порався біля неї, розширяючи і поглиблюючи. Нарешті, коли краї сягнули йому трошки вище грудей, він викинув лопату нагору і, крекчучи, виліз сам. Якийсь час він стояв нерухомо, курив, дивився на зорі і гнав від себе спогади про Адель. Як вони вдвох поїхали на весілля до його брата в Кременчук, спізнилися на поїзд через те, що затриматися в ліжку, і мусили добиратися електричками, передрімуючи уривками на різних станціях. Як посварилися через те, що вона не випускала його дивитися на парад Першого травня в чорнобильський рік. Як після весілля на їхньому ліжку спало разом з ними покотом шестеро впоперек, поклавши ноги на стільці. Як вона не розуміла його радості з приводу того, що Горбачова тримають майже під арештом, і тицяла пальцем у екран, доводячи, що ці одутлі пики за столом набагато гірші за «батька» остогидлої йому перебудови. Як вони серйозно обговорювали варіант із усиновленням дитини після її візиту до лікаря. Як вони…

Сахно викинув другу цигарку, не викуривши навіть половини. Досить. До біса спогади, ще жаліти її почнеш. Він вдихнув лісового повітря, з присвистом видихнув і рішуче підійшов до того місця, де чекала на свою долю його дружина.

Аделі не було.

4

— Хто це говорить?

— Яка тобі різниця? Як я розумію, тебе це не повинно цікавити. Ти вбив свою дружину і закопав її у лісі. Міліція, думаю, від цієї справи ще не втомилася, чотири дні лиш минуло. І я можу їм допомогти.

— Припиніть дурні жарти! До речі, телефон прослуховує міліція, Адель може подзвонити і…

— З могили, яку ти викопав для неї, падлюко? Слухай уважно: я можу привести лягавих до того місця, де ти вбив її, вони знайдуть бички від твого «честерфілда», сліди, що ти позалишав, а інструменти, за які ти тримався поганими своїми лаписьками, я підкину їм на закуску. Далі будемо дурника клеїти? Кладу трубку, а ти подумай.

— Алло! Алло! Алло, туди твою… Алло!


Сахно випив третю чарку горілки, і Марина люто вдарила його по руці.

— Припини бухати, ідіоте!

— Дай мені спокій!

— Спокій тобі? Спокій? Н-на!

Від по-чоловічому сильного ляпаса в нього труснулася голова.

— Ах, ти..!

— Ану, сядь! Сядь! І не кричи, нас добре чути твоїм цікавим сусідам!

— От сама і не…

— Заткни пельку, кажу!

Сахно не пам’ятав, як доїхав додому. Знав тільки, що якесь шосте почуття стримувало його від того, аби не влаштувати на трасі шалене авторалі. Пам’ятав тільки обличчя Марини, коли він ввалився до кімнати, і своє теж пам’ятає — у дзеркалі передпокою.

— Ну і куди вона могла щезнути?

Сахно таки стишив голос, і тепер збоку нагадував ображену дитину, з якою пожартувала старша сестра, заховавши у свою шкільну сумку її улюблену іграшку. Для повноти картини

1 ... 5 6 7 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Там, де поховано Адель...», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Там, де поховано Адель..."