Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поезії. Книга V, Олександр Олесь 📚 - Українською

Читати книгу - "Поезії. Книга V, Олександр Олесь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поезії. Книга V" автора Олександр Олесь. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 17
Перейти на сторінку:
упала

Біля ганку у куток.

 

Наче тінь, ламає руки,

І страждає, як жива,

І розказує про муки,

І пригадує слова.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

Тихо море щось воркує,

Ледве лащить береги...

Хтось милує, хтось цілує...

Ніч вартує навкруги.

 

Італія, 1913

 

ТИ НЕ ПРИЙШЛА

 

 

Ти не прийшла в вечірній час...

Без тебе день вмирав сьогодні,

Без тебе захід смутно гас

І сонце сходило в безодні...

Ти не прийшла в вечірній час.

 

Тебе, здавалось, ждало море,

І все не гасли скелі гір,

І все дивилися в простори...

І довго їх останній зір

Шукав тебе і гас на морі.

 

Ти не прийшла в вечірній час...

Самотньо сонце попрощалось,

І сумно, сумно день погас...

Когось мов серце не діждалось,

Хтось не прийшов в вечірній час.

 

Італія, 1913

 

«Вахляром проміння впало…»

 

 

Вахляром проміння впало,

Сріблом хвилі облило.

Дужче море заспівало,

На скрипках, басах заграло,

Густо в бубни загуло.

 

В шумі білому біліє,

Мов вишневий сад цвіте,

А над морем вітер віє,

Хвилі крилами леліє

І на берег цвіт мете.

 

Італія, 1913

 

ЗАХОДЕ СОНЦЕ

 

 

Праворуч - сонце і пожежі!

Палають гір високих вежі,

Палають хвилі вогняні,

І хмари в димі і огні.

 

Ліворуч - сиза казка ночі,

Чиїсь ласкаві ніжні очі,

Чиїсь зітхання, шелест, шум,

І тихий стогін, тихий сум.

 

Ліворуч - місяць ллє проміння,

І на воді горить каміння...

Ліворуч - місяць іскри ллє,

Мов в небі золото кує.

 

Ліворуч - місяць сплів мережку

І застилає нею стежку,

Мов зараз буде в млі ясній

Цариця ночі йти по ній.

 

... Погасли хвилі, гори, хмари,-

І над землею в’ються чари,

І над землею в’ються сни...

Забудься, серце, і засни...

 

Італія, 1913

 

«Коли твоє убрання біле…»

 

 

I

 

Коли твоє убрання біле

Зіллється з білим шумом моря

І тільки хустка червоніє,-

Мені здається,- квітне квітка

На березі пустельнім моря.

 

Мені здається - наче бризнув

Хтось кров’ю... Наче вирвав

Хтось серце друга. Взяв і кинув!

Воно ж спинилося в повітрі

І ще ясніш цвіте любов’ю.

 

 

II

 

Коли струнка, граційна, боса,

В своїм рожевому убранні,

Ти ходиш в день палкий над морем,-

Мої думки летять на Нігер,

На берег Нігера далекий,

Де, може, в цей же час фламінго

Дрімає-журиться самотній

І в снах тебе над морем баче.

 

Італія, 1913

 

«В долини тихий сон летить…»

 

 

В долини тихий сон летить

І срібну сутінь розливає,-

На горах жертвенник курить,

На горах жертвенник палає,-

Ще хтось вартує, хтось не спить.

Так, ми спимо невільним сном,

Душа зневірена дрімає,

А хтось над нами б’є крилом,

За нас змагається орлом,

За нас живе і умирає.

 

Італія, 1913

 

«Розкриваються білі бегонії…»

 

 

Розкриваються білі бегонії,

Наче келихи в ряд розставляються

Для гостей довгожданих, невиданих!

Срібний місяць вином наливає їх,

Через вінця вином їх наповнює

Для гостей довгожданих, невиданих!

 

Перекинусь я квіткою-крихтою,

Пригорнусь до барвінку зеленого,

Припаду, перестану і дихати...

На гостей надивлюсь, надивуюся,

За столом їх промови підслухаю...

Припаду,- перестану і дихати...

 

«Не заллється співом серце…»

 

 

Не заллється співом серце,

Не затуже знов:

З ран гарячих, ран кривавих

Тихо капа кров.

По краплині кров спадає,

Крапля в краплю б’є...

І, вмираючи, співає

Серденько моє!

 

«О прийди, прийди хто-небудь…»

 

 

О прийди, прийди хто-небудь,

Сядь, схилися, припади,

На чоло моє гаряче

Братню руку поклади.

 

Я стомивсь в борні нерівній,

Я згорів в своїм огні,

Я покинутий на полі,

В невідомій стороні.

 

Але гострий меч зо мною,

Ціла зброя вояка,

І до кобзи простяглася

З криці вилита рука.

 

Ой ударити б по струнах,

Тих збудити, хто вві сні,

Розгойдати мертве море

В нерухомій стороні.

 

Не ударю: хто почує,

Хто озветься на мій дзвін?!

Навкруги одні руїни,-

Я один серед руїн...

 

1915

 

«Хтось близький, близький приснився…»

 

 

1 ... 5 6 7 ... 17
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії. Книга V, Олександр Олесь», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Поезії. Книга V, Олександр Олесь» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Поезії. Книга V, Олександр Олесь"