Читати книгу - "Галицько-Волинське князівство, Іван Петрович Крип'якевич"

такі міцні, що й ординці–завойовники не могли їх подолати. В новому місті Данило поставив великі церкви, св. Івана і Богородиці, прикрашені скульптурами, іконами та дорогоцінним оздобленням. Навколо замку виникли садиби землеробів та ремісників, між якими були вихідці з земель, що попали під ординську владу, а також із Західної Європи. Було засновано холмське єпископство [Іпат., с. 494, 495, 516, 517, 524, 528, 529, 531, 548, 551, 557–559, 563, 567, 570, 571, 574, 590, 599, 600. Див. також: Иловайский Д. И. Даниил Романович галицкий и начало Холма. — Памятники русской старины в западных губерниях, 1885, т. 7, с. 35; Хрусцевич Г. К. Город Холм. — Там же, с. 87.].

Угровеськ (тепер Угруськ, ПНР) згадується вперше близько 1210 р. серед інших поселень Забужжя. Данило, відібравши цю волость у польського князя Лешка, зробив Угровеськ столицею Забужжя, заснував тут місто, встановив єпископство, побудував монастир св. Данила. Сам Данило інколи перебував тут, а в монастирі деякий час жив литовський князь Войшелк. Після заснування Холма Угровеськ втратив своє значення [Іпат., с. 483, 490, 503, 506, 558, 573.].

Разом з Угровеськом згадуються Верещин, Комов (тепер Кумів, ПНР) та Столп’є, або Столп (тепер Стовп’я, ПНР) [Іпат., с. 483, 490.], останнє поселення, як показує назва, одержало назву від «стовпа», оборонної башти. Столп’є згадується вперше 1210 р., отже, ця споруда існувала вже на початку XIII ст., але хто її побудував, невідомо. За переказами, було тут три башти, з них збереглася лише одна [Хрусцевич Г. К. Белавинская и столпьевская башни под Холмом. — Памятники русской старины в западных губерниях, 1885, т, 7, с. 89.].

З інших поселень Холмської землі згадуються Андреїв (Андріїв), Бусово (Бусівно), Володава, Дороговськ (Дорогуськ), Охожа, Ухані, Шекарів (пізніше Красностав) [Іпат., с. 483, 492–493, 524–525, 528, 529, 531; 535, 585.].

ЧЕРВЕНСЬКА ЗЕМЛЯ

Червенська земля утворювала окрему територію з X по XIII ст., але межі її за джерелами не можна визначити точно[29]. На заході вона доходила до кордону з Польщею; на сході від Володимирського князівства відмежовувалася, правдоподібно, Бугом; на півночі від Холмського князівства і на півдні від Белзького, кордони невідомі. В другій половині XIII ст. Червенське князівство з’єдналося з Белзьким.

Червен виступає вперше під час походу Володимира на «ляхів» 981 р. Він був центром волості, яка звалася «Червенські міста» [Іпат., с. 54, 101, 105; Лавр., с. 81, 144, 150.]. В самому Червені (тепер с. Чермно, ПНР) збереглися два городища, вали, старі шляхи та ін. Забезпечення укріпленням давала р. Гучва, яка тут широко розливається. Літопис згадує «Червенські ворота», однак не дає ніяких відомостей про пам’ятки міста і його життя [Іпат., с. 483. Інші звістки про Червен. — Іпат., с. 176, 178, 205–206, 334, 357, 384–385, 494, 498, 510, 516, 571, 572, 599, 611.].

До Червенської землі був включений, правдоподібно, старовинний град Волинь (тепер Городок Надбужний, ПНР), який згадується у зв’язку з битвою Ярослава з Болеславом 1018 р. та як місце переговорів 1077 р. На городищі проведено археологічні дослідження, під час яких виявлено пам’ятки X–XII ст. [Іпат., с. 100, 140; Лавр., с. 139, 193; Длугош, т. 10, с. 22; Poppe A. Grod Wolyn. — Studia wczesnosredniowieczne, 1958. t. 4, s. 275–287; Sprawozdania archeologiczne, 1956, t. 2, s. 3.].

В цій же стороні згадується Грубешів з церквою св. Миколи та Грабовець, про який нема ближчих даних [Іпат., c. 550–572.].

Багато поселень розташовувалося поблизу кордону з Польщею. Як укріплений град відомий Сутійськ або Сутіска: 1097 р. його зайняв Давид Ігорович, а пізніше Володимир Мономах уклав тут мир з поляками [Іпат., c. 178; Лавр., c. 247, 271; Kutrzebianka A. Saciaska, grod z polsko–ruskiego pogranicza. — Sprawozdania Akademii Umiejetnosci, 1933, N 10, s. 11; Wartolowska Z. Grod czerwienski Sutejsk na pograniczu polsko–ruskim. — Warszawa, 1958.]. Тернава служила місцем переговорів з польськими князями у 1266 і 1268 рр. [Іпат., c. 576, 571–572.]. На цій території знаходився, правдоподібно, і Чернечеськ, де 1142 р. збиралися війська Всеволода Святославича, Ізяслава Давидовича та Володимира галицького для походу у Польщу [Іпат., с. 224.] (можливо, це Чернятин лоблизу Тернави). 1352 р. згадується Щебрешин — «руське місто» [АГЗ, т. 5, c. 4.].

БЕЛЗЬКА ЗЕМЛЯ

Белзьке князівство лежало посередині між князівствами Червенським, Володимирським, Звенигородським, Перемишльським та Польщею. Його кордони можна реконструювати частково на основі пізніших меж Белзького воєводства 75 [Jablonowski A. Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej: Ziemie Ruskie: Epocha przelomu z wieku XVI–go na XVII–sty. — Warszawa; Wieden, 1889–1904, mapa 2; Dabkowski P. Podzial administracyjny wojewodztwa ruskiego i belzkiego w XV w. — Lwow, 1939.].

Белз був одним з найстарших міст — згадується 1030 р., під час походу Ярослава на західні землі [Іпат., c. 105; Лавр., c. 140.]. Від Белзького замку, що стояв серед недоступних боліт, залишилися лише незначні останки валів [Чачковський О. Княжий Белз. — ЗНТШ, 1937, т. 154, c. 100; Ратич, c. 19.]. У другій половині XII ст. та у першій XIII ст. Белз був княжою столицею[30].

Навколо міста часто відбувалися бої локального характеру [Іпат., с. 282, 494, 498, 510, 511, 572.].

Другим значним містом Белзького князівства був Бужськ (Буськ), укріплення якого лежали також серед боліт [Площанский В. Буск, город на Галицкой Руси. — Львов, 1872.]. Деякий час Бужськ був приєднаний до Галицького князівства. Бував також княжою столицею[31]. На території" Белзького князівства знаходився, правдоподібно, Городок, згаданий 1236 р.[32] [Іпат., с. 516.].

ПЕРЕМИШЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ

Перемишльське князівство займало територію від кордону з Польщею на заході до Верещиці, Дністра і басейну Свічі на сході[33]; на півночі межувало з Белзьким князівством, на півдні доходило до Карпат.

Столичне місто князівства Перемишль згадується вперше 981 р., під час походу Володимира Великого на «ляхів». Положення міста описує Длугош: «В той час це буломогутнє місто, забезпечене великою силою міщан і пришельців та всяким військовим спорядженням, укріплене глибокими ровами і високими валами, а також рікою Сян, яка обпливає місто із півночі» [Длугош, т. 10, с. 341.]. Рештки давніх укріплень знищили під час будівництва тут у XIX ст. австрійських фортифікацій.

На території замку стояла побудована з тесаного каміння Володарем Ростиславичем соборна церква св. Івана, в якій його поховано[34] [Длугош, т. 10, с. 533. В 1412 р.].

Тут, очевидно, знаходилась княжа палата. Другий княжий двір згадується за містом, на лузі над р. Сяном [Іпат., с. 310.]. Перемишль служив столицею Рюрикові і Володареві Ростиславичам, Володимиркові та Святославу Ігоровичу, а перемишльський замок становив базу для захисту західних окраїн