Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

І знову мені прийшла у голову думка, що Сергій не такий вже і поганий. Адже неозброєним оком видно, що він настільки любить свою дитину. Чому ж тоді так мало уваги приділяє. Щось тут не чисто...

-Ми, мабуть, підемо,- вириває він мене від думок і я мовчки киваю. Проводжу їх до дверей,де Софія обіймає мене на прощання. Від цього відчуваю, що очі на мокрому місці, але я стримуюсь.

-Дякую вам,-говорить Сергій, залишаючи мою квартиру. Ці прості слова, вибивають мене з колії.

Я зачиняю двері і розумію, що цей чоловік знову перевертає все в моєму житті з ніг на голову..