Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Місяця лютого в 3-й день
Пам'ять святого праведного Симеона Богоприємця
Симеон-старець, за свідченням божественного Євангелія, чоловіком був праведним і благочестивим, таким, що сподівався на утіху для Ізраїля і сповнений був Святого Духа. Йому сповіщено було від Бога, що скоро має бути прихід у світ істинного Месії. Ось свідчення те, що його давні історики роповідають: "Коли велінням Птоломея, царя Єгипетського, перекладено було Закон Мойсеїв і всі книги пророчі з єврейської мови на грецьку, на це діло наймудріших мужів вибрано було в Ізраїлі, кількістю сімдесят, серед них же і Симеон святий як премудрий і в Божественному Писанні досвідчений. Тоді він, перекладаючи, писав книгу Ісаї-пророка і, дійшовши слів тих: "Ось Діва в утробі прийме і народить сина", засумнівався. "Не може бути, — казав, — щоб Діва, яка мужа не пізнала, народити мала". І, взявши ніж, хотів загладити слова ті, і ось Ангел Господній явився йому, затримав руку його, кажучи: "Ти, що, не віриш в написане, його ж здійснення сам побачиш. Не зможеш побачити смерти швидше, ніж глянеш на Того, Хто має народитися від чистої Діви, — Христа Господнього". Він же, повіривши словам ангеловим і пророчим, очікував спрагло приходу у світ Христа. І був життям праведний і непорочний, відгороджувався від усілякого зла, перебуваючи в церкві й молячися Богові, щоб помилував світ Свій і визволив людей від вселукавого диявола. Коли ж народився Господь наш Ісус Христос і минуло сорок днів, за звичаєм законним, у церкву на руках Пречистої Матері Своєї принесений був, тоді й Симеон старий прийшов, ведений духом, у церкву і, поглянувши на Предвічне Немовля й на Пренепорочну Діву, що Його породила, пізнав, що то є обіцяний Месія і та є Дівою, на якій же пророцтво Ісаї мало збутися і збулося. Бачив її, небесним світлом огорнену, що божественним сяяла промінням. Зі страхом-бо й радістю приступивши до неї, прийняв на руки свої Господа і мовив: "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасення Твоє". Пророкував же про Страсті Христові, і розп'яття, і про Богородицю, що має душу її пронизати зброя печалі і скорботи, коли побачить Сина свого, що на хресті висітиме. І так, подякувавши Богові, переставився з миром у старості глибокій. Пишеться-бо про нього, що прожив літ триста і шістдесят: Бог так продовжив життя його, щоб досягнув року, від усіх віків бажаного, у який же вічний Син від Діви народиться. Йому ж слава навіки. Амінь.
Про цього святого Симеона, який прийняв на руки свої внесене в церкву немовля Ісуса і благословив Марію Богородицю та Йосифа, багато хто розуміє, що був священиком, як же священиком був і Захарія, який раніше прийняв введену в церкву дитину, тоді саму Марію, яка мала бути матір'ю Ісусовою. І з тих, що так розуміють, є святий Атанасій Великий — у Книзі про спільне єство Отця і Сина, святий Кирило Єрусалимський — у Слові про Стрітення Господнє, святий Єпифаній — у Повчанні про Отців Старого Завіту та инші. Але тому, що є такі, які не погоджуються, бо не згадується про те в Євангелії, у Слові цьому про те не написано.
У той же день пам'ять святої Анни Пророчиці, в Євангелії згаданої, яка зі святим Симеоном Богоприємцем зустрівши Христа Господа в церкві, говорила про Нього всім, хто очікував на визволення Ізраїля, що то є очікуваний Месія.
І святого пророка Азарія, про нього ж у Книзі 2 Паралименон у главі 15-ій написано.
І святих мучеників Адріяна та Єнвула, які в Кесарії від Фірмиліяна-князя за Христа постраждали.
І святих мучеників Папія, Діодора і Клавдіяна, при Деції-царі від Павлина, князя Памфилійського, через Христа замучених.
І святого Власія, мученика з КесаріїКападокійської, який був пастухом худоби, мучений був, не відрікся Христа, але багатьох до Нього привів й ігемона умертвив, помолився ж до Бога і в руки Його дух передав. І бачили всі світловидну голубку, що над тілом його кружляла, палиця ж його пастирська, у землю встромлена проросла — і виросло велике дерево, і покрило гілками своїми вівтар церкви, над мощами його збудованої.
Місяця лютого в 4-й день
Пам'ять преподобного отця нашого Ісидора Пилусійського
Преподобний Ісидор єгиптянином був з роду, сином благородних і боголюбних батьків, родичем Теофіла, архиєпископа Олександрійського, і святого Кирила, що після Теофіла престол прийняв. Пройшовши ж зовнішню філософію і божественної премудрости добре навчившися, покинув славу світу цього, і багатство, і роду світлість і, все за ніщо маючи, відійшов у гору Пилусійську і там чернече прийняв життя, добре подвиг чинячи, у царювання Теодосія молодшого. І був муж у доброчинствах досконалий, пресвітер же і авва, життям і премудрістю славний і всіма шанований. Про нього ж Євагрій, історик Церкви, згадує, говорячи: "Коли ж той цар [Теодосій] царював, у великій шані був Ісидор Пилусійський, про нього ж слава через діла його і проповіді далеко й широко розійшлася й устами всіх була славлена. Він тіло своє настільки вгамував трудами, що, як видавалося, життя ангельське на землі мав. Живий же образ монашого життя і богомислія всім завжди давався для його наслідування. І писав багато вельми корисного". (Доти Євагрій.) Свідчить же про добродійне його життя і Никифор-історик, кажучи так: "Божественний Ісидор з юности в монастирських трудах так багато потів пролив і настільки умертвив плоть свою, душу таємними найвищими ж ученнями зігріваючи,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Лютий, Данило Туптало», після закриття браузера.