Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Червень, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Червень" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 179
Перейти на сторінку:
кажучи: "Ось зілля лікування мого. Подивись і зрозумій". Той же, бачивши, сказав святому: "Не є це з нашого зілля, але, думаю, з Олександрії". Посміявся блаженний з невігластва його, дав хворому скуштувати зілля того і помолився — зразу здоровим його зробив. Тоді сказав до вірменина: "Дитино, прошу тебе, з'їж те зілля зі мною, якщо тобі угодно, бо не маю чим почастувати тебе". Відповів йому вірменин: "Ми, отче, цього місяця чотири дні постимо і нині піст маємо". Чуючи ж це, блаженний спитав його: "Хто ти і якої віри?" Той же відповів: "Чи ти не чув про мене, що я вірменин?" Блаженний сказав до нього: "Як-бо ти насмілився увійти сюди й осквернити келію мою, ще ж і триматися за грішну мою руку? Вийди від мене, іновірцю й нечестивче". Той же, осоромлений, пішов. Блаженний Агапіт після того, за пророкуванням своїм, прожив три місяці і, трохи похворівши, до Господа відійшов у 1-й день місяця червня. І тому, що лікарем на землі був безкорисливим, уже на небі, де нема болю, винагороду велику прийняв. Чесні ж його мощі спорядивши, брати, за звичаєм, зі співом у печері поклали. По смерті ж святого прийшов вірменин у монастир Печерський і сказав ігуменові: "Відтепер уже покидаю вірменську єресь і справді вірю у Господа Ісуса Христа. Для Нього ж працювати бажаю у чернечому святому чині. Явився-бо мені блаженний Агапіт, кажучи: "Ти обіцяв чернечий прийняти образ. Якщо обдуриш — з життям і душу стратиш". Я ж вірю, що той, хто явився мені, — святий. І якби хотів довгий час жити тут — дарував би йому Бог. Я зрозумів тоді — не бути йому й трьох днів, Бог же дав йому три місяці, і якби я сказав, що не жити йому трьох місяців, жив би три роки. Тому нині думаю, що сам захотів відійти від нас, що святий бажав Царства святих, і хоч переставив його Бог з життя тимчасового в обителі цій, та життя вічне дарував йому в Обителях Небесних. Тому ж бажаю виконати швидко наказ святого мужа цього". Це чувши від вірменина, ігумен постриг його в чернечий святий чин, настановивши досить лікаря тіл чужих, аби вправний був у лікуванні душі своєї, наслідуючи блаженного Агапіта. Той же, творячи подвиг, богоугодно життя своє перепровадив і в тому ж монастирі Печерському блаженну прийняв кончину на честь лікаря душ і тіл Господа нашого Ісуса Христа з безначальним Його Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Діонисія, ігумена Глушицького, нового чудотворця. Про нього ж у Пролозі.

Місяця червня в 2-й день

Житіє святого отця нашого Никифора Ісповідника, патріярха Царгорода

Великий поборник благочестя святий Никифор народився в Царгороді від благочестивих і богобоязливих батьків — Теодора і Євдокії. Батько його ісповідницького вінця сподобився, рани і вигнання підняв за честь святих ікон. За царювання Копронима був він у чині нотарія таємних справ царських і святі ікони благочесно шанував. Донесли на нього цареві злочестивому, що поклоняється образові Спасителя і Пречистої Богородиці і всіх святих. Цар же зразу Теодора блаженного до себе прикликав, і допитав, і довідався, що так є насправді, — довго примушував його відректися пошанування ікон. Не підкорився раб Христовий царській волі, били його жорстоко і у вигнання у град, названий Моліна, послали, і в найлютішу темницю вкинули — страждав за правовір'я. Через який час знову до Царгорода його прикликали і більше до царської єресі примушували, та залишився, як діямант, міцний у благочесті, воліючи рани і смерть прийняти, аніж церковні закони і передання Святих Отців переступити. Тому за наказом беззаконного царя всіляко й немилостиво мучили його, знову у вигнання вислали — у Нікеї в путах і великій нужді шість літ провів і перейшов до Господа на вічну у блаженному житті свободу. Дружина ж його, чесна Євдокія, всіх бід і нещасть мужа свого була причасницею — пішла за ним у вигнання і співстраждала в путах, не відлучаючись від нього ні тілом, ні духом.

Після кончини ж мужа до Царгорода повернулася і провадила дні свої богоугодно, як же годиться святій вдовиці. Син її Никифор тим часом спершу вивчав філософію, тоді у дворі царському поставили його в чині його батька. І не померла блаженна Євдокія доти, поки не побачила сина свого в чині чернечому і святительському. Подякувавши Богові, у монастир жіночий пішла, і постриглася в черниці, і, цілком Богові догодивши, переставилася до Нього в старості повній. Таких батьків плодом був той, про кого у нас слово, — Никифор блаженний, святого кореня гілка свята, від грудей матері у благочесті вихований, у добрих звичаях виріс і, на богоугодження наставлений, роки юности своєї провадив цнотливо у великій повстримності. Був же сповнений премудрости зовнішньої і внутрішньої, світської, кажу, і духовної: не лише еллінських любомудрів книги, а й Божественне Письмо знав досконало, ще ж і красномовним був ритором, а до того і всілякими чеснотами прикрашений, через що всі його любили і шанували — за розум і добре поводження.

Коли змужнів, вшанували його між царськими радниками за царювання Лева, Копронимового сина. І зберігав правовір'я посеред зловірних, іконам святим поклонявся й инших до того богомудрими приводив переконуваннями. Коли ж після смерти Лева Копронимовича був Сьомий Вселенський Святих Отців на іконоборну єресь Собор у Нікеї, за царювання Константина, Левового сина, і матері його Ірини, тоді Никифор блаженний, будучи у світському чині, багато помагав Святим Отцям як премудрий і в Божественному Письмі вельми досвідчений і як великої чесности муж: йому на соборі тому довірено було царську волю представляти і слова царські виголошувати. І виявився ще перед архиєрейством своїм ісповідником й учителем православ'я, що єретиків перемагав і соромив. І святі Отці ті хвалили і благословляли його.

Після собору того ще декілька років Никифор прожив у чині і честі світській, у радах царських. Тоді, зрозумівши, що не є корисним для душі його працювати для сповненого суєти і галасу світу, бачив-бо, що починаються в палатах між сином і матір'ю непорозуміння, — залишив сан свій чесний, всю славу суєтну зневаживши, вийшов із града і на одному осібному безмовному місці при Босфорі Тракійському оселився. Там почав для одного Бога на самоті працювати в молитвах і пості, дбаючи про спасення своє. Через якийсь час збудував церкву і ченців зібрав, влаштував монастир і сам, хоч і без

1 ... 5 6 7 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Червень, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"