Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн 📚 - Українською

Читати книгу - "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"

563
0
06.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Володарка останньої фортеці" автора Анна Ліє Кейн. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 122
Перейти на сторінку:
8.4

Від переляку я скрикнула і забилася в полоні міцних рук, як поранений птах у путах.

- Шшш, тихіше, леді, що з вами? – на мене стурбовано дивилися ясні блакитні очі. Я похолола, роздивившись перед собою третього принца. 

Що він тут робить?

Від страху я не змогла вимовити жодного слова, а чоловік міцно тримав мене за плечі, зазираючи в очі. Поруч щипав траву білий жеребець.

- Ласочка моя, куди ти сховалася? Я ж тебе знайду, спіймаю і все одно будеш моєю, - пролунав голос Болдра зовсім близько, і я здивувалася тому, як він мене ще не наздогнав.

Асгейр здивовано глянув мені за спину, потім знову на мене і рішуче обернув мене, а потім несильно штовхнув. Я рефлекторно зробила крок назад, а чоловік ще й голову мою нахилив, допомагаючи забратися в щілину, що утворилася в стовбурі величезного дерева від удару блискавки. Нічого не розуміючи, я забилася у вузьку виїмку якнайглибше і підібрала сукню. А імпровізований вхід у моє укриття закрив своєю спиною Білий Кат.

- Брате? – здивовано запитав Болдр.- Що ти тут робиш?

- Їхав перевірити як твої успіхи у полюванні. За ким женешся?

- За ласкою, - безтурботно відповів принц. - Сіре хутро, мила мордочка і дуже хитрі очі. Чи не бачив тут таку?

- Ласки білі або каштанові, - з погрозою повідомив мій несподіваний рятівник. - Тобі варто спочатку вивчити теорію, а лише тоді переходити до практики. Де твоя охорона, Болдре, чому ти сам? Чи ти забув, що знаходишся на території колишньої Ольдовії й мало хто тут бажає завойовникам щастя та здоров'я.

- Я був не сам, - навіть по голосу я впізнала цю хитру усмішку другого принца. - І нічого не забув, але моя здобич надто ляклива і гордовита. Треба було вполювати її самому. То ти точно нікого не бачив? Тоді я, мабуть, піду.

- Іди, - схвалив рішення брата Кат, а я облегшено прикрила очі.

Через пару хвилин вхід у схованку звільнився, й Асгейр простягнув мені руку, допомагаючи вибратися. Не встигла я подякувати, як він суворо запитав:

- Якого шиха ви тут влаштували?

- Це наші справи зі світлим лордом, - невпевнено відповіла я, старанно обтрушуючи сукню, хоча було очевидно, що вона безповоротно зіпсована.

- Ваші справи? - роздратовано, але дуже тихо перепитав чоловік. - Ви обіцяли мені поводити себе стримано й остерігатися мого брата, а що я бачу, приїхавши на ваше полювання? Герцогиня і другий принц Мілаїри бігають один за одним по лісу, наче маленькі діти. Що від вас вимагав Болдр? А, ших тебе...

Від останнього шипіння я підвела голову на Гунара, але він знову схопив мене і засунув собі за спину. На відстані п'ятнадцяти кроків від нас з-за ялинок вийшов другий принц. Я ахнула, а жовті очі тільки по-хижацьки звузилися. Брюнет цокнув язиком:

- Ти збрехав мені, брате?

- Це брехня задля порятунку. Іди до табору, Болдр. Не наближайся до цієї леді.

- Асгейр, - заскиглив чоловік, ніби вибаглива дитина, повільно рухаючись до нас. - Передай мені дівчинку, у мене час закінчується.

- Ти звертаєшся до герцогині, брате. Вияви повагу.

- Звичайно-звичайно. Ласочка, чи до мене, я покажу тобі, як вміють поважати мілаїрські чоловіки.

Я озирнулася, прикидаючи куди бігти. Довгоногий принц явно швидше за мене, так ще й мої кінцівки плутаються в сукні. Аж раптом Асгейр загарчав:

- Відійди, Болдр! - і чоловік оголив свій меч.

- Асгейре, ти що... - перелякано витріщився на брата принц, лице його перемінилося, а погляд вчепився у сталь.

- В бік! - голосно скомандував маршал.

Я обернулася здивувавшись. Невже Кат вирішив погрожувати брату мечем?

І в цей же момент побачила кабана. Величезна туша рухалася прямо на принца. З пащі звіра капала сірувата слина. Бідолашний навряд чи розбирав дорогу, але був явно злий і націлився на мілаїрця, який стояв до нього спиною. Те, що звір хворий, було ясно з першого погляду.

Болдр озирнувся, за секунду зрозумів причину крику Асгейра і відразу ж метнувся вбік, скинувши руки в захисному жесті. Звір кинувся слідом, наче тільки чекав різкого руху.

Асгейр подався вперед, але він ніяк не встиг би добігти до кабана, і тоді Кат швидко перехопив свій меч і жбурнув його, наче спис.

Це сталося так швидко, що я навіть не встигла нічого зрозуміти. Тільки злякано скрикнула, а потім туша кабана впала на бік. Звір захрипів, завозив лапками у повітрі. А я лише дивилася на меч, що увійшов наполовину до кнурового боку. 

Це ж яку силу потрібно мати для того, щоб зробити подібне?

У цей момент пролунав протяжний звук рогу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 59 60 61 ... 122
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"