Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

Адам нахилився ближче, не поспішаючи, даючи мені можливість відмовитися від того, що станеться за декілька хвилин, але я точно не збираюся відмовлятися, тож  залишаюся на місці. Наші обличчя були зовсім поруч, і коли його губи вдруге торкнулися моїх, світ навколо завмер. Адам з легкістю зняв з мене одяг і я просто довірила свою тіло йому. 

♡♡♡

Ранок почався з того, що до нас у номер хтось дуже сильно хотів потрапити, тому наполегливо стукав у двері. 

— Хто в таку рань? — Сьома ранку на годиннику. 

— Я піду перевірю, — цілує мене в плечі і встає з ліжка. 

Я ліниво позіхаю і дістаю свій телефон з джинс, які валяються на підлозі. Згадую те, що сталося вночі і відчуваю, як мої щоки наливають фарбою.

До кімнати повернувся Адам.

— Хто то був? — Збирає одяг по кімнаті. 

— Це Джон, і він тут. — Починає одягатися. — Він дещо дізнався, тому прийшов так рано.

— Мені також вийти? 

Чомусь почуваю себе підлітком, якого застукали батьки за непристойними речима. 

 — Якщо хочеш. 

— Думаю, що нам варто познайомитися з твоїм другом, — відкидаю ковдру, але розумію, що я повністю гола, тому натягую ковдру назад. 

Адам задоволено посміхається. 

— Чекатиму тебе там, — підморгує і виходить з кімнати, щоб не соромити мене. 

Ми буквально тільки-но займалися сексом, то чому ж я зараз соромлюсь Адама? Він вже все бачив і не тільки бачив. 

Одягнувши свої речі я зібрала волосся у хвіст й потім вийшла з кімнати. Адам та його друг сиділи на дивані й щось дивилися. Та почувши, що я вийшла з кімнати вони відразу перевели всю увагу на мене. 

— Привіт, — здіймає руку у повітря, — Йди до нас. 

— Привіт, — впевнено крокую до дивану. — Я Келі, але ти й так вже це знаєш. 

— Джон, — простягає мені руку і ми обмінюємося рукостисканням. — Як я можу не знати дівчину, що змусила цей шматок льоду, — вказує рукою на Адама, — Відчути такі сильні почуття закоханості. 

— Ти обіцяв не говорити нічого дивного! — Кидає суворий погляд на Джона. 

— Так я ніби нічого не сказав.. Або сказав. — Посміхається. 

— Не слухай його, — бере мене за руку. — Джон не фільтрує те, що каже. 

— Буду знати… Чому ти так рано прийшов? — Моє питання адресовано Джону. 

— Арчибальд хоче продати бізнес Адама. 

— Що?! 

— От і я не дуже розумію. Як він хоче продати мій бізнес, без моєї згоди? 

— Аманда. 

— Секретарка? — Питаю я. — Вона тут до чого?

— З того, що я почув через «жучок», це те, що Аманді заплатили і вона на днях має проникнути у сейф Адама, вкрасти всі важливі папери і віддати Арчибальду. 

— А твій батько не любить програвати. 

— Але йому доведеться програти, — він усміхнувся, але усмішка видалася напруженою. — У сейфі немає жодних документів, там тільки гроші. 

— А де документи? 

— Вони в цифровому форматі, — дивиться на мене, потім на Джона. — Наскільки це погано? 

— На твоїх гаджетах стоїть найвищий рівень безпеки, завдяки мені, тож ніхто не зможе зламати їх і проникнути в систему. 

— Тобто, документи в безпеці? 

— Так.

— Чудово, — спирається на спинку дивана. — Тоді, будемо слідкувати за камерами відеоспостереження.

— Це не обов'язково. Як тільки Аманда увійде до твого кабінету я отримаю сповіщення і тоді вже будемо слідкувати за нею. 

— Ти супер, — показує Джону палець догори. 

— З тебе сніданок! 

— Та без проблем, — Адам посміхається. — Я також хочу їсти. 

— Келі? 

— Я також, — підтримую їх ідею зі сніданком. 

— Тоді погнали! Я знаю одне прекрасне місце поруч. 

Ми зібралися і вийшли з номеру готелю. Всі втрьох ми були в кепках та масках. Можна подумати, що ми якісь злодій, але ні, ми лише ховаємося від репортерів. 

♡♡♡

Після смачного сніданку ми сиділи й пили каву, коли я помітила, як до ресторану увійшла Трейсі в компанії їй мами. Дівчина так само помітила мене. Зайнявши столик вона залишила маму і підійшла до нас. 

— Привіт, парочка з головних новин, — Сідає на вільний стілець. — І якийсь чоловік. 

— Привіт, — мило посміхаюся.

— Ти тут сама? — Адам. 

— Ні, я привела маму на сніданок. — Вказує рукою в бік столику, де сидить жінка. 

— Зрозуміло, — киває головою.

— То, хто цей незнайомець? — Помічаю зацікавлений погляд Трейсі. 

— Я Джон, друг Адама. — Схрещує руки на грудях. — А ти хто? 

Думаю, він знає хто вона така. Якщо він знає всю мою біографію, то мою найкращу подругу також. 

— Трейсі, подруга Келі. 

— Зрозуміло. 

Вони не зводять погляд один з одного і я відчуваю якесь напруження. 

— Ким працюєш? — Першою порушує тишу Трейсі.

— Коли як.. А ти? 

— Я не працюю. 

— Воно й видно, — Трейсі шокована посміхається. — Щось не так? 

— Який симпатичний грубіян, — каже до мене. — Ким він працює? 

— Він хакер. 

— Я думав ти мені подруга! — Обурюється Джон на мене. 

— Вибач, та Трейсі моя найліпша подруга, я не буду брехати їй.

— В нього є дівчина? — Розводжу руками. — В тебе є дівчина? 

Ми з Адамом не розуміємо, що відбувається. 

— А що? — Сідає рівно. — Я твій типаж? 

— Так, — стримую себе, щоб не закричати на весь ресторан. — Який в тебе типаж?

Я знала, що Трейсі прямолінійна і всяке таке, але щоб настільки. 

— Не хочу відповідати. 

— Зрозуміло, — змірює його поглядом, а потім встає з-за столу. — Келі, я була рада тебе бачити, — Підходить і обіймає мене, а я її. — Зустрінемося ввечері? 

— Краще зустрінемося, коли ми вирішимо питання з репортерами. 

— Тоді, я чекатиму твого повідомлення! 

— Гаразд. 

Прощається з нами і йде до мами. Джон проводжає її поглядом і я розумію, що Трейсі зацікавила його.