Читати книгу - "Закон Єдиного. Книга 3. Війна Богів., Алекс Міш-ах"

  26. Деюс запитав: У будь-якому разі, хіба це правильно, що найвищий у владі і наймогутніший, повинен погодитися з глузуванням і образами своїх підлеглих, яких він підняв і поставив, щоб вони не впали? Оскільки, куди б ви не подивилися, на жаль, бенефіціари схильні повернутися, як отруйні змії, і напасти. Навіть притому, знаючи, що напад призведе їх до руйнування.

  27. Осіріс сказав: Це найбільш вірно, Деюсе, щодо того, чому найвищі королівства завдячують своєю славою та величчю тим, які були їх помічниками, і підняли їх. Жоден не є настільки дурним, щоб не побачити небезпеку, яку вони зазнають. І якщо той, хто утримує високі місця, допустить, щоб його раби дізналися про те, ким вони були і як були обдурені, йому доведеться зв'язати їх у вузли, і кинути в пекло.

  28. Судга сказав: Але в таких випадках хіба краще, мої мудрі брати, щоб найвищий, який був піднятий важкою працею і ретельністю інших, що працювали, щоб прославити його, відвернуться від своєї власної слави, і продовжать посилати своїх ангелів тому, що вже володарює над ними?

  29. Деюс сказав: Дуже мудро ви висловилися, мої Боги. Але як нам навчити людиноподібних мавп впізнавати своїх господарів? Вони підтискають хвости і верещать, уявляючи з себе великих монархів. Але потім вони прибувають у печалі, найбільш ганебно на небеса, і першими занурюються в муки пекла.

  30. Осіріс сказав: Ви наймудріший з Богів, хіба не є дивним і дивовижним те, що ми бачимо в інших стислість краще, ніж свою власну? І при цьому ми недостатньо швидкі, щоб знайти спосіб врятувати їх, і що ми часто могли б зробити, якби вони не були зарозумілими дурнями. І коли вони показують певний знак, що ми робимо неправильно, то ми присягаємося всередині наших душ жбурнути їх у пекло.

  31. Судга сказав: O мої любі, це - сумне відображення, коли ми розглядаємо могутні королівства у своїх сварках, знаючи, що, якщо будь-хто ризикне підняти руку, то буде зруйнований. Ми самі тримаємо ключ, за допомогою якого це може статися. Але мудрі вичікують свій час, і часто зміцнюються, коли інші не знають про них.

  32. Деюс сказав: Мої наймудріші Боги, ви сказали велику мудрість. Я зважу ваші слова і буду керувати відповідно. Оскільки у вашому найсвятішому візиті я вшанований більше, ніж я на те заслужив.

  33. Осіріс сказав: Слова не можуть висловити мою повагу до ваших слів, Деюсе!

  34. Судга сказав: Я схиляюся з сумом, покидаючи це місце з такою великою кількістю мудрості, любові та влади!

  35. І тепер Осіріс і Судга відступили назад на чотири кроки, але окремо один від одного, - з усе ще нахиленими головами. За сигналом віце-Боги підійшли і стали біля Богів, і потім усі, з нахиленими головами, підняли свої руки і привітали знаком "Центральне Сонце". Деюс відповів їм знаком "Музика Супутників".

  36. Повільно, і з розміреним кроком, відповідно до низької приємної музики, Боги і віце-Боги попрямували назад, перетнувши площу і перейшовши Арку, де їхні особисті віце-Боги раніше залишили їх. Але Боги тепер були зустрінуті високою Радою, і високими маршалами проведені до вхідних воріт. І потім Осіріс і Судга були прийняті ангелами і проведені на свої судна, з пишністю і честю. І вони вирушили у свої власні небесні королівства.

  37. На цьому слуханні Боги були здивовані, що Теїн не прибув, як і не послав посланця, або інакше відповів на заклик. І при цьому жоден з них не міг уявити собі причину цього.