Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Минуло не більше кількох хвилин, як я активував заклинання левітації, а мені здавалося, що ми летимо вже півгодини. Я почувався таким втомленим, відчуваючи, як магія з кожною миттю покидає моє тіло. Нарешті ми досягли однієї зі стін купола, і я дезактивував заклинання.

Щоб рухатися далі, нам потрібно було або зняти купол, або пробити в ньому дірку. І те, й інше здавалося мені неможливим, особливо тепер, коли я майже витратив запас власної магії. Можливо, ситуація була б іншою, якби батько не відібрав у мене всі накопичувачі.

Антуан, помітивши мій втомлений і майже зневірений вигляд, порився в кишені й кинув мені накопичувач. Звісно, я зловив його, але не міг не запитати:

- А ти?

Він мене заспокоїв:

- У мене є ще.

Тоді я скористався накопичувачем, поступово відновлюючи власний запас. Тим часом Антуан порізав кинджалом долоню і підніс її до стінки купола. У ній із шипінням почала з'являтися діра, дедалі збільшуючись у розмірах. Нарешті вона розширилася настільки, що через неї легко можна було пройти за межі купола.

Я поспішив до виходу, схопивши за лікоть Антуана, який знову в трансі розмахував руками. Цього разу на його тілі загорілися не всі руни, а тільки кілька. Але цього вистачило, щоб упокоїти найближчих до нас мерців, і повернути нормальну форму птахам.

Нарешті мені вдалося зрушити Антуана з місця, і я буквально потягнув його за собою через дірку в куполі. Вже практично вийшовши за межі купола, я обернувся і крикнув найближчим до нас перевертням, щоб вони зібрали всіх і покинули його межі. Вони кивнули, показавши, що почули.

Я не став дивитися, що буде далі, нам потрібно було рятувати пару Мел та інших учасників турніру. Озирнувшись, я побачив, що таких куполів, який ми щойно покинули, було кілька. І біля кожного з них я виявив мага. Вони просто стояли, і ніби в трансі дивилися в одну точку. Я знову перейшов на магічний зір, і побачив, як їх усіх обплітає темний туман. Але не це головне, від кожного мага в бік куполів линув майже непомітний потік магії.

Що? Батько, створивши магічні куполи, зав'язав їх не на власний резерв, а на резерви інших магів? Наскільки ж це огидно. Він не тільки наклав на них підкоряючі чари, а й змусив дивитися, як від рук магів гинуть їхні ж друзі та члени клану.

Що можна з цим зробити? Я не можу все залишити як є, і поспішати на допомогу тільки одній групі, я маю допомогти всім. Але що я можу? Не вбивати ж магів? Вони теж частина мого клану, деякі з них мої близькі друзі.

Тоді потрібно якось припинити передачу потоку магії від них до куполів. Антуан усе ще був у трансовому стані, тож я не міг розраховувати на його допомогу. І тут я згадав про заклинання, яке побачив в одному стародавньому манускрипті. Я нікому про нього не говорив, і навіть не пробував його використовувати, тому що на той час його опис здавався абсолютною нісенітницею і марною тратою часу.

Але тільки тепер я усвідомив, що там малося на увазі, і як його застосовувати. Річ у тім, що це заклинання ставило заслін, що відрізає всі магічні потоки від об'єкта, немов би викривляючи їх і перенаправляючи в інший бік. Але чи зможу я застосувати його до всіх магів одразу? Чи вистачить у мене магії? Я дуже сумнівався в цьому, адже до цього витратив майже весь свій резерв, і не встиг його до кінця поповнити.

Але виходу не було, і я почав читати заклинання, стискаючи в руці накопичувач. Щойно я закінчив читати заклинання, то відчув, як мене буквально пронизала блискавка. Звісно, це не була реальна блискавка, а тільки відчуття від використання стародавньої магії. Це змусило мене замислитися, як маги давнини могли пропускати через себе настільки потужні потоки магії.

Одночасно з цим я магічним зором стежив, як заклинання почало діяти, поступово витягаючи резерв, який я щойно поповнив. Навколо магів виникли заслони, які справді заблокували потік магії від них до куполів. Останні, без магічного підживлення, стали бліднути на очах, і не минуло й хвилини, як вони зникли. І це було останнє, що я побачив, втрачаючи свідомість.