Читати книгу - "Квіти для Елджернона"

— Влаштуймо вечірку, — сказала вона. — Я прийшла з власною випивкою.

Я розповів їй про Алісу, що працювала над проектом в університеті, а Аліса знала про Фей раніше — тож вони не здивувалися, що зустрілися. Уже після того як вони протягом кількох секунд оцінювали одна одну, заговорили про мистецтво, про мене й перестали помічати мою присутність. Вони сподобалися одна одній.

— Піду принесу кави, — сказав я й пішов до кухні, залишивши їх наодинці.

Коли я повернувся, Фей скинула черевики й сиділа на підлозі, цмулячи з пляшки джин. Вона переконувала Алісу, що, на її погляд, немає нічого кориснішого для людського тіла, як сонячна засмага, і що колонії нудистів були відповіддю на моральні проблеми світу.

Аліса істерично засміялася, коли Фей запропонувала, щоб усі ми приєдналися до колонії нудистів, потім нахилилася й узяла чарку з джином, який Фей налила для неї.

Ми сиділи й розмовляли до світанку, і я наполіг, щоб провести Алісу додому. Коли вона запротестувала, що в цьому нема необхідності, Фей сказала, що треба бути дурепою, аби вийти самій у місто в цю пору. Тому я вийшов на вулицю й викликав таксі.

— Щось у ній є, — сказала Аліса, коли ми їхали до неї. — Не знаю, що саме: її відвертість, довірливість, відсутність егоїзму.

Я погодився.

— І вона тебе любить, — сказала Аліса.

— Ні. Вона любить кожного, — заперечив я. — Я лише її сусід через залу.

— Ти з нею кохаєшся?

Я похитав головою.

— Ти єдина жінка, яку я будь-коли кохав.

— Не кажи це.

— У такому разі ти забороняєш мені говорити про те, що для мене найцікавіше.

— Мене турбує лише одна річ, Чарлі. Ти багато п’єш. Я чула про твої похмілля.

— Скажи Бертові, нехай він обмежить свої зауваження й розповіді експериментальними даними. Я не хочу, щоб він налаштовував тебе проти мене. Я знаю, скільки мені можна випити.

— Я вже про це чула.

— Але ніколи від мене.

— Це єдине, що я маю проти неї, — сказала вона. — Вона примушує тебе пити, й вона заважає тобі працювати.

— Тут я також знаю міру.

— Ця робота стала тепер дуже важливою, Чарлі. Вона важлива не тільки для світу й мільйонів невідомих тобі людей, але й для самого тебе. Чарлі, ти повинен розв’язати цю проблему також для себе. Не дозволяй нікому зв’язувати собі руки.

— Ось і вийшла правда на поверхню, — насмішкувато сказав я. — Ти хочеш, щоб я менше зустрічався з нею.

— Я цього не казала.

— Ти це мала на увазі. Якщо вона заважає моїй роботі, ми обоє знаємо, що я повинен викинути її зі свого життя.

— Ні, я не думаю, що ти повинен викинути її зі свого життя. Вона підходить тобі. Ти потребуєш жінку, яка бачила світ, як вона його бачила.

— Ти підходиш мені.

Вона відвернула обличчя.

— Але не так, як вона. — Вона знову подивилася на мене. — Я прийшла сюди сьогодні ввечері, готова зненавидіти її. Я хотіла побачити її як підлу, дурну хвойду, з якою ти зв’язався, і мала великі плани, щоб стати між вами і врятувати тебе від неї всупереч твоєму бажанню. Але тепер, зустрівшись із нею, зрозуміла, що не маю права судити її поведінку. Я думаю, вона підходить тобі. Це збило мене з пантелику. Мені вона подобається, хоч я й не схвалюю її поведінку. Але попри це, якщо ти мусиш із нею пити і гаяти весь свій час у нічних клубах та дансингах-кабаре, вона стоїть на твоєму шляху. І це та проблема, яку можеш розв’язати тільки ти.

— Одна з багатьох? — засміявся я.

— Вона справді тебе непокоїть. Ти глибоко загруз у ній, я бачу.

— Не так уже й глибоко.

— Ти їй розповів про себе?

— Ні.

Я помітив, що вона відчула полегкість. Зберігши свою таємницю, я не цілком піддався під вплив Фей. Ми обоє знали, що, хоч би якою чудовою була Фей, вона мене ніколи не зрозуміла б.

— Я потребував її, — сказав я, — і в якийсь спосіб і вона потребувала мене, а що ми живемо зовсім поруч, то нам зручно зустрічатися, ото й усе. Але я не назвав би це коханням — це зовсім не те, що існує між нами двома.

Вона подивилася вниз на свої руки і спохмурніла.

— Я не певна, що знаю, чи між нами існує щось.

— Між нами існує щось таке глибоке й значуще, що Чарлі, який живе в мені, щоразу відчуває жах, коли для мене виникає бодай якийсь шанс покохатися з тобою.

— А з нею?

Я стенув плечима.

— Саме тому я й знаю, що наші стосунки не мають для неї ваги. Вони не примушують Чарлі панікувати.

— Чудово! — засміялася вона. — Й іронічно водночас. Коли ти говориш про нього так, я ненавиджу його за те, що він стоїть між нами. Ти думаєш, він коли-небудь дозволить нам, дозволить тобі… дозволить нам…

— Не знаю. Сподіваюся, що так.

Я розлучився з нею біля дверей її квартири. Ми потиснули одне одному руки, й, на мій подив, це було значно інтимніше, ніж якби ми обнялися.

Я повернувся додому й покохався з Фей, але думав про Алісу.

27 липня

Працюю від світанку до вечора. Попри протести Фей, я поставив собі ліжко в лабораторії. Вона стала надто багато вимагати від мене й надто перешкоджати моїй праці. Думаю, вона змогла б витерпіти іншу жінку, але не цілковиту відданість чомусь такому, чого не розуміла. Я знав, що в нас дійде до цього, і зрештою втратив із нею терпець. Я ревную до кожної миті, яка відриває мене від роботи, — мене дратує кожен, хто намагається викрасти мій час.

Хоч більшість свого письмового часу я витрачаю на нотатки, які тримаю в окремій папці, іноді також відчуваю гостру потребу записати свій настрій і свої думки, мабуть, просто за давньою звичкою.

Дослідження стану й діяльності розуму — фантастично цікава річ. У