Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Високий Мисливець 📚 - Українською

Читати книгу - "Високий Мисливець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Високий Мисливець" автора Альберто Войтєх Фріч. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 72
Перейти на сторінку:
Вони сиділи в затінку кокейрової пальми [67] і про щось розмовляли. Мисливець налічив їх не шестеро, а восьмеро, і їхня зброя була зовсім не така убога, як намалював Карліто. Мисливець шкодував, що не звернувся до сеньйори Луїзи з проханням докладно розповісти про суперечку з ними. Це допомогло б викрити поставлену тут пастку. У робітників були здебільшого шомпольні рушниці, але він помітив і дві гвинтівки системи ремінгтон, прихилені до пальми. Парагвайці зовсім не скидалися на злочинців. Щоправда, на людину, яка не знає цих диких місць, вони справили б враження найзапекліших бандитів, бо були в подертому одязі і давно не голені, геть зарослі бородами. Та для мисливця головне було не це — він більшу увагу звертав на вираз їхніх облич, аніж на дикий зовнішній вигляд. Це були веселі люди, вони жартували, хоч і мали більше підстав для того, щоб гніватись. Деякі дотепи, які долетіли до вух мисливця, десь в іншому цивілізованому світі, може, й викликали б осуд, але тут видавалися щирими й природними. Нема неприємнішого звуку, аніж вереск папуги або каркання ворони в кімнаті, біля письмового столу. І водночас як прекрасно, коли ввечері папуги криком прощаються з пампасами, відлітаючи до гнізд у лісі, або коли ворона каркає взимку над засніженою рівниною. Мисливець ледве стримувався, щоб не зареготати, почувши жарти, що лунали в колі веселого товариства під пальмами.

Якраз над головами робітників звисали три величезних грона горіхів. Мисливець помітив, що вони стиглі, бо були вже жовті, а на деяких навіть потріскалася шкаралуща. Він усміхнувся думці, яка промайнула в нього, — може, й собі пожартувати в дусі джунглів? Ставши за деревом, він насадив свій маузер на дерев'яну кобуру-приклад, перетворивши таким чином автоматичний пістолет на карабін, уважно прицілився і тричі раз за разом швидко вистрілив у стебла, на яких висіли грона горіхів. Постріли нагнали страху на парагвайців, але коли на голови їм посипалося кількасот важких і твердих горішків, це зовсім приголомшило їх. Та перш ніж вони отямились, пролунав наказ:

— П'ять кроків уперед і щоб ніхто не хапав зброї!

Робітники, мов автомати, виконали команду. Мисливець підійшов ближче, пильно обшукав їх, дивлячись, чи не приховав хто зброї на собі, і заспокоївся, побачивши, що на землі, де вони раніше сиділи, залишилися лежати навіть мачете.

— Так, а тепер сідайте рівненько кружка, але далі, щоб усі були у мене перед очима. Я мав) ще одне маленьке дільце. От зроблю його, тоді побалакаємо.

Він зсунув докупи рушниці, присів коло них і, ножем відкрутивши у кожної курок, засунув їх собі у пояс.

— Так, із цим ділом покінчено. Хлопці, не хмуртеся. Це тільки для того, щоб ви не наробили дурниць. Я віддам ваші залізячки. А поки що візьму з собою ще й два ремінгтони і на всякий випадок позичу ваші мачете. Через два дні одержите все назад разом із платнею.

— Виходить, ми не дістанем ані грошей, ані своїх речей. Карліто найняв цього горлоріза, щоб пограбувати нас!

— Не ображайте мене, хлопці. Погляньте на мою пухкалку. Не встигнете й оком змигнути, як вона дасть тридцять п'ять пострілів. Якби я був горлорізом, то вже перестріляв би вас усіх, — не збагнули б навіть, звідки лихо впало. А я тільки обсипав вас горішками, які ви полінувалися визбирати, щоб зробити собі переміну в харчах.

— Ми не мавпи і не індіанці, щоб жерти кокейрові горіхи! Ми не їли їх навіть тоді, коли Карліто покинув нас напризволяще без харчів, сподіваючись, що ми втечемо, не дочекавшись платні. А тепер, забравши у нас зброю, ви думаєте, що ми подохнемо з голоду. Тільки ж ні, ми цього не подаруємо Карліто! Рано чи пізно ми з нього злупимо шкуру!

— Не злупите, хлопці, бо Карліто заплатить вам точно так, як ви домовились. Про це вже я подбаю!

— Але ж ми бачили, як він накивав п'ятами звідси! Певно, мерщій повіз у фортецю гроші, які мав у маєтку.

— Мені він сказав, що їде по гроші і по харчі, бо у фазенді нема чого їсти. Раніше, мовляв, не міг вибратися — адже ви загрожували напасти на його маєток. Що ви на це скажете?

— А ви часом не той самий Караї, який дбає про робітників і примушує господарів чесно розплачуватися з ними? Коли так, то цього разу вас обвели круг пальця. Карліто не хоче нам платити, і навіть якщо його присилують це зробити, він усе одно спробує втелющити нам попсовані товари. Для цього він і подався до Олімпо. Або ж поїхав до Мальгейроса за підмогою — попросити в того його зарізяк.

. — Карліто пообіцяв, що заплатить вам грішми, і я буду свідком при виплаті. А Мальгейросовим людям досить клопотів і з індіанцями. Та якщо Карліто справді вдасться до таких викрутасів, я вам зразу поверну зброю. Хоч, гадаю, вона вам не знадобиться, бо за два дні індіанці будуть тут і самі дадуть їм перцю.

— Ага, а ми потрапимо з вогню та в полум'я!

— Не бійтеся індіанців. Я сам один їду до них і то певен, що вони мене не з'їдять. Але годі правити теревені. Якщо ви голодні, давайте домовимося так: віднесіть до мого намету. свої рушниці, мачете й торбу з горіхами, а я дам вам за це півмішка квасолі, рису й аробу солонини. І ви на два дні забудете про напад на фазенду. А як одержите зароблені гроші, позичу вам свій човен, а потім ви повернете його негрові Мануелю в Олімпо.

— Якщо буде справді так, як ви кажете, то це нам уперше чесно заплатять за чесну працю. Недаремно співається:


Y son de cobre

como campanas de palo

suenan las razones del pobre.[68]


— Погляньте. Хіба це не добра

1 ... 59 60 61 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Високий Мисливець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Високий Мисливець"