Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Арнольд
Найближчий населений пункт це маленьке селище Волендам, саме туди ми поїдемо, саме його мені вказав навігатор. Зоя вже трохи заспокоїлася. Так, я був грубий, але її істерика реально виводила. Чи піде вона? Ні, не зараз. Мені подобається її компанія, дуже. Але зараз я думаю лише про одне, коли стукаю по керму пальцями - хто ж таки винен у смерті Марго? І як це Джерт взагалі там виявився? Подзвонила йому покоївка? Та це все так безглуздо прозвучало!
У Волендамі ми із Зоєю сховаємось, але ненадовго. Тут нас ніхто не знайде, принаймні я на це дуже сподіваюся.

- І довго ми ще ховатимемося?

- Зоя, я вже тобі сказав. І більше немає бажання повторювати. Гроші у нас є, значить зняти будиночок у тихій гавані буде простіше.

***

- Ось ми і на місці, - сповіщаю, коли зупиняюся біля дерев'яного паркану. Там вивіска, що здаються будиночки в оренду. Виходжу з машини перший, потім обходжу, щоб подати руку Зої, але вона справляється сама. Всю дорогу я бачив, як на мене поглядала. Злилася і важко зітхала.
Я починаю англійською домовлятися з чоловіком про оренду, поки Зоя обходить околиці та досліджує місцевість. Далеко не піде, - розумію я, і навіть не хвилююся щодо цього. Він просить наші документи, але я вирішую заплатити йому вдвічі більше, тільки б він не знав наших справжніх імен.
Зараз ми Іван та Дарина, молодята. Це все, що йому потрібно знати. Ну а гроші як завжди роблять велике диво. Він дає мені ключик від будиночка і прощається на п'ять днів.Знаходжу Зою на набережній, вона сидить на лавці та дивиться на воду.

– Що? Тут дуже спокійно та тихо. Мені подобається.

- Я радий, що хоч чимось зміг догодити.

- Зміг. Я трохи заспокоїлася. Вибач, що зірвалася.

- Ти теж вибач, - сідаю поруч і обіймаю її плечі.

- Що тепер? Нам усе життя ховатися?

– Не все. Я обов'язково все вирішу та дізнаюсь. Але поки що - ти Даша, а я Іван. І ми з тобою наречені. Це легенда для решти.

- Даша?

- Так. Пішли до хати, – кажу спокійно, і ми разом піднімаємось і йдемо до хати.
Не завадило б мені позбутися машини, - обмірковую, коли вже з Зоєю підходимо до дверей, я вставляю в неї ключ і відчиняю замок.