Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Він не у собі. І мені небезпечно перебувати з ним поряд! Їдемо невідомо куди. А що я можу? Тільки упокоритися і підкоритися! У нього все – мої речі, документи, свобода, все!
Напрочуд за нами не гналася поліція, і Арнольд зменшив швидкість ледве ми виїхали з міста. Ну ось а куди далі? Може, краще було б йому в усьому зізнатися? Виправдати себе, а чи не втікати?

- Ти вчинив безглуздо виїхавши і навіть не спробував виправдатися, - вимовляю вже вголос.

- Так? Ти так думаєш? - Іронізує, коли гальмує біля дороги і розгортається обличчям до мене.

- Я впевнена в цьому. Тільки злочинці утікають.

- Ооо, а ти прям у всьому розберешся, так?

- Ти справжній козел! Ти не розумієш, що підставляєш не тільки себе, а й мене.

- Ой ой. Хіба я тебе тримаю? - Злісно цікавиться і виходить з машини, а потім відкриває задні дверцята, і  висмикує з машини.

- Мені боляче! Та що зрештою з тобою коїться? Ти розумієш, що нас незабаром оголосять у розшук? Тебе й мене. Хоча я взагалі не маю до цього вбивства жодного відношення!

- Тоді можеш валити на всі чотири боки! Тільки куди ти підеш без одягу, грошей та документів? А? Попросиш підвести тебе, а натомість розплатишся собою? Так?! Минулого разу так сильно сподобалося?
І тут я не витримала, відважила Арнольду хльосткого ляпаса, вклавши в нього всю свою злість та образу. Його голова навіть трохи відсахнулася.

- Правда завжди чіпає!

- Ненавиджу тебе. Ненавиджу просто!

- А вночі так пристрасно любила. І вранці, коли я лизав тебе і трахав рачки!

- Замовкни!

- А що не так? Хіба я не правий? В мене було достатньо жінок, Зоя.І я вмію розпізнавати, коли жінка стогне від насолоди і коли вона просто імітує. Ти ж була дуже чуйною дівчинкою.

- Боже мій! Ти можеш думати головою, а не тим місцем, яке у тебе між ніг?

- Можу. Але чи хочу?

- Віддай мені паспорт та речі. Я більше з тобою нікуди не поїду.

- Що що? Повтори, бо я не почув до кінця.

- Речі та паспорт. Негайно! - простягаю руку в очікуванні його дій.
Самовдоволена посмішка на його обличчі, і я вже опиняюся притиснута до лівого боку машини.

- Не смій мене чіпати, інакше я закричу! - попереджаю його одразу. Мені набридли його ігри!
Він вистачає мене за підборіддя і хрипко вимовляє:

- Якщо ти будеш кричати так само, як і вночі, я буду щасливий.

- Йди до біса! Не буду більше з тобою ніколи спати!

- Спати точно не будеш, а от трахатись зі мною будеш. Чи ти забула, що боржниця моя? У Сергія достатньо доказів, щоб засадити тебе при приїзді додому на років п'ять десь. Так що.

- Ти сам по вуха у лайні. Тож не тобі мені загрожувати.

- Мені подобається твій характер, Зоя. Ти мене постійно дивуєш. Але краще тримай свого язика за зубами, коли не варто говорити зайвого. Зрозуміло?

- Та пішов ти.
Але не домовила, тому що він заткнув мене жорстким поцілунком.

- Не зли мене більше. Не змушуй переходити грань. Поки що ти до цього не готова. А тепер у машину і хоч жодного звуку. Усвідомила?