Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні стосунки з босом" автора Ольга Вісмут. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 96
Перейти на сторінку:
34

У цю мить перед очима мелькає картина: я понуро повертаюся додому, на мене злякано дивляться рідні, які розраховують на мою зарплату. Я ж не можу їх підвести, якщо звільнюся. І себе теж. Мені потрібна ця робота.

— Кінець моїй репутації, — миттю виплутуюся. — Вони ж усе розкажуть, що я тут із вами…

— Тебе ніхто не бачив, — важко видихає Зимнєв.

— Але здогадаються, що це я стояла на колінах. Вони вже й так перешіптуються, тому що ваш водій відвозить мене додому.

— Я все-таки не можу влаштувати, щоб мої водії відвозили кожну співробітницю додому. Ти моя помічниця, тому в тебе й охорона є. Та й начхати на них. Ти зі мною.

Помічниця. Так, я його помічниця. І в роботі допомагати, і в ліжку. Так, саме для цього я все ще тут.

— Гаразд, піду, займуся справою, — вилітаю з кабінету, почуваючись ідіоткою.

Зимнєв не зупиняє мене.

Ось ще трохи й усе. Про що я взагалі думала? А він? Чому так швидко про кінець сказав? Може, він позбутися мене хоче?

Я навіть не уявляю, як буду жити без його губ на своїй шкірі, без його поцілунків, дотиків і обіймів. Він ніби зі мною все життя, весь час. Усі мої попередні стосунки просто тьмяніють, тому що є він. А в нас усього лише вільні стосунки.

Цього дня я носа боялася висунути з приймальні. Їжу довелося замовляти, у туалет ходила до Зимнєва. Під час кожного раптового візиту якого-небудь керівника відділу сором’язливо відводила очі. Ось така боягузка. Мені здавалося, що вже всім відомо, що та Сонечка, яка нещодавно працювала в бухгалтерії, смокче босові. Мене обговорюють і засуджують куди серйозніше, ніж бабусі біля під’їзду.

А сама в цей час сиджу й відправляю резюме в інші фірми. Час закінчувати цей балаган. Не виходить у мене. Не можу я впоратися ні з почуттями, ні з босом. Занадто страшно залишатися в такому стані й витрачати життя незрозуміло на що.

— Соне, ти додому збираєшся? — запитує Зимнєв.

За вікном темінь, на годиннику майже восьма. Я вже давно так не затримувалася на роботі.

— Так. Тільки ви першим виходьте з будівлі, — кажу йому.

На його обличчі знову з’являється подив. Він схиляється наді мною, обдаючи просто приголомшливим чоловічим ароматом.

— Я не зрозумів, що це означає? Чому ти не йдеш додому? Ти спокійно можеш доробити цей звіт завтра, — наполягає він.

— Ви йдіть, я наздожену.

— Проблеми вдома? — запитує він, гіпнозуючи мене поглядом.

Він майже ніколи й не питав, як справи в моїй сім’ї.

— Вдома все добре, — намагаюся зосередитися на таблиці на екрані монітора, але нічого не вдається.

Зимнєв обходить мій стіл. О, я розумію, що зараз буде. Низ живота наливається важкістю. У трусиках стає мокро. Соски вже напружуються. Дурне тіло вміє реагувати на цього чоловіка. У-у зрадницьке.

Ледве встигаю клацнути по значку збереження, як мій стілець на коліщатках різко розвертають.

Чоловік дивиться на мене темним поглядом, обіцяючи роздягнути, розкласти на столі й так далі за списком. І я знаю, що дозволю йому це. Не стримаюся й потону в його обіймах, підносячись на хвилях оргазму.

— Ходімо, — у його руках моя куртка.

— Мені ще трохи залишилося. Ви йдіть, а я вас наздожену. Не потрібно, щоб нас хтось разом бачив.

— Нас і так щодня бачить охорона, — добиває він мою хитку нервову систему. — Разом.

Я нервово ковтаю.

— І те, що ми виробляємо тут?

— Ні, тут камери показують, що відбувається, тільки мені. Соне, давай без розпитувань, і поїхали додому. Робочий час закінчено. В офісі холодно ночувати, — втомлено каже він.

— У вас ковдра тепла.

— Піді мною дуже спекотно, — відповідає він, обіцяючи мені незабутню ніч.

Я підіймаюся й дозволяю йому надіти на мене мою курточку. Пискаю, коли мене підхоплюють під коліна й закидають на плече. Несуть, як якусь здобич. Тішить, що я хоч встигла застебнутися.

— Що ви робите?

— Я додому хочу.

— Я не перевзулася, — б’ю його кулачками по спині.

— Ти в чоботях, — миттю відгукується він.

Ах, так. Зовсім забула, що встигла надіти їх.

— Сумка? — уточнюю, висячи вниз головою.

Вкрай незручна поза. Підіймаю трохи голову. Ну, керівництво, ну дає.

— Зі мною, — каже Зимнєв, відчиняючи двері приймальні.

Обережно виходить разом зі мною.

— А комп’ютер вимкнути?

— Чудова ідея. Завтра нагадаєш, щоб тобі поставили програму, яка буде відключати твій комп’ютер о пів на сьому.

— Але я іноді затримуюся.

— Ми розв’яжемо це питання, — мене вивантажують на землю, а я невдоволено дивлюся на боса.

Перед очима все розпливається, а мене похитує. Зимнєв притримує мене за талію, поки зачиняє кабінет.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 59 60 61 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"