Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Кохана майстра смерті, Олеся Лис 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохана майстра смерті, Олеся Лис"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохана майстра смерті" автора Олеся Лис. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 91
Перейти на сторінку:

Ошелешено кліпаю очима, переварюючи дані одкровення. Не байдужа ... значить. Ці слова гріють серце, як жодне зізнання ... Що ж зі мною діється?

Ні, на все інше, я теж в душі бурхливо реагую, оскільки навіть не підозрювала наскільки виявляється серйозно те, що зі мною діється. І чи знали про цей зв'язок Ріанон і Ліншех? Може тому вони і хотіли мені залишити Кінлох. Звідки це все у мене, адже я навіть не кровна родичка О'Ши?  

─ Добре, Кіан, я розумію, ─ погоджуюся з ним беззаперечно. Його доводи досить вагомі, щоб я не продовжувала наполягати на своєму ... ─ Коли ти виїжджаєш?

В очах чоловіка миготить полегшення.

─ Думаю, дня через два. Потрібно ще деякі справи тут вирішити, доходи - витрати порахувати з Ніалом, подумати, скільки залишити тобі на господарські потреби. Необхідно, щоб ви з Юфімією склали список потрібних речей, на які варто виділити фінанси. До речі, тебе всі працівники влаштовують, які з Рейрока прибули? Більше нікого не наймати?

─ Абсолютно, ─ киваю. ─ І людей більше не потрібно. Ми всі чудово справляємося. А ти знав, що у Шени є дочка?

─ Знав. Це тебе хвилює? ─ хмуриться чоловік.

─ Ні, анітрохи, ─ знизую плечима.

─ Чудово...

─ Ти ще будеш працювати? ─ збираю порожній посуд на тацю, залишаючи тільки чашку з чаєм.

─ Так. Десь годину, може трохи більше, ─ розсіяно киває чоловік, вже хапаючи в руки якийсь лист з стопки зсунутих в сторону документів, і приймається його вивчати.

─ Тоді на добраніч, Кіане, ─ бажаю йому і повертаюся, щоб піти.

─ На добраніч, Айне, ─ долинає мені в спину.

Я прикриваю за собою двері, намагаючись утримати однією рукою вже досить-таки відчутно полегшену тацю. Проходячи повз стіл в загальному залі, бачу безтурботну Гертруду, з апетитом поглинаючу свої вечерю.

─ Дорога, не приєднаєшся до мене? ─ запитує вона, ледве углядівши мене.

─ Ні, дякую, я вже з Кіаном повечеряла, ─ неуважно відповідаю, все ще переварюючи почуту від чоловіка інформацію.

─ О, правильно-правильно, ─ гмикає няня. ─ Спільна вечеря, це те, що потрібно ...

─ Угу, ─ погоджуюся, не особливо вслухаючись, бажаю приємного апетиту і прослизаю на кухню.

Обговоривши з Полін деякі питання, побалакавши з Шеною і погравши трохи з малою Уною, яка тут же крутилася у всіх під ногами, надаючи посильну, але вельми сумнівну допомогу, вирушаю спати.

День сьогодні тягнувся разюче довго, а якщо брати до уваги те, що попередню ніч я майже не спала, то очі злипаються самі собою. Позіхаючи і намагаючись з останніх сил не заснути на ходу, нарешті, опиняюсь у кімнаті. Знімаю котт − розпустити зав'язки на спині набагато легше, ніж їх затягнути − і відчайдушно червонію, згадуючи ранок.

Це ж треба було такому статися ?! Навмисно не придумаєш.

Хто ж знав, що чоловік повернеться раніше, ніж було заплановано.

Стягують через голову верхній одяг, і залишаюся в сюрко, вже тягнуся до горловини, щоб послабити воріт і усвідомлюю, що я за звичкою прийшла спати в кімнату чоловіка. Проте це тепер зовсім не обов'язково… Ловар благополучно відбув, і мені можна повертатися в свою спальню.

Розгублено сідаю на ліжко і не знаю що робити. Піти або залишитися?

Я відчуваю, між нами щось є. Між іншим, Кіан сам сказав, що я йому не байдужа, а сьогоднішній ранок підтвердив, що у нього до мене не тільки платонічні почуття, втім, як і у мене до нього. До якої пори ми будемо кружляти навкруги, не наважуючись підійти ближче? Зрештою, я його дружина, а він мені чоловік.

Мені страшно, відчайдушно страшно робити перший крок, бути відкинутою їм, почути, що я все неправильно зрозуміла, що у нього, можливо, є кохана, але і жити в напрузі я втомилася. До того ж, як інакше він зрозуміє, що я відчуваю, що я відпустила Джері, що готова прийняти його в серце?

Але є ще одне питання, дуже важливе і давно мною забуте. Я з іншого світу!

Часом я і сама цього не пам'ятаю, настільки зрослася зі спогадами Айні, життям в Кінлосі, почуттями і подіями, які мене оточують.

Минуле на Землі здається сном, дивним, ефемерним, несправжнім.

Але Кіан повинен знати. При чому почути саме це в першу чергу.

І ось тепер мені стає ще страшніше. А раптом чоловікові подобається Айне, а не якась там невідома Аліна, хоча від цієї самої Аліни залишилося зовсім небагато. Втім, як і від Айне. Ми стали чимось іншим, чимось абсолютно не схожим ні на одну з нас, чимось третім. І адже це третє сподобалося некроманту. Хіба ні?

Стомившись сидіти, лягаю на ліжко, закидаючи руки за голову. Сон так і липне до мене, укутуючи в свої пухнасті теплі обійми. Я відчайдушно борюся з ним, час від часу тривожно здригаючись, почувши в коридорі кроки або скрип дверей. Але кожен раз це все не те. Кіана немає і немає.

Перевертаюся на бік, поклавши під щоку долоні, і починаю гіпнотизувати поглядом вхідні двері. Що ж його так довго затримало? Чоловіки мені дістався справжнісінький трудоголік. Може, якби він знав, що його в ліжку дружина чекає, то б поспішив розправитися зі справами швидше? Я тихенько хихочу, уявляючи його реакцію на мою присутність.

Стає трохи холодно, і я підбираю під себе ноги, намагаючись їх зігріти. Може вже попросити, щоб залишали на ніч трохи дров для каміна? Настає все прохолодніше й прохолодніше, і тепло швидко розсіюється, навіть якщо топити весь вечір.

Очі самі по собі закриваються, я вже не в силах тримати їх розплющеними. Я тільки на хвилиночку, всього на трішки. Спати не буду, просто відпочину. А якщо почую його кроки, то тут же схоплюсь.

1 ... 59 60 61 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохана майстра смерті, Олеся Лис», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохана майстра смерті, Олеся Лис"