Читати книгу - "Українське письменство"

Вельмишановний добродію!

Вчора нарешті дістав відомості, що за оповідання «Верховина», видрукуване в ч. 5 «Життя й революції», Вам мають послати сто карбованців гонорару і книжку. Мають це зробити завтра або позавтра. Коли Ви не відбираєте мені права заступати Ваші інтереси перед київськими редакціями та видавництвами, прошу на разі довгого неодержування книжки і грошей сповістити про те мене, і тоді я конче пошлю сам, а гонорарну справу піду посувати перед редакцією «Життя й революції» знов.

Ваше оповідання справило тут сильне враження. Правда, дехто уважає убивство діда зайвим ефектом, не погодженим трохи з загальним тоном оповідання. (Два світи, селянсько-український і пансько-польсько-зельманівський, і без того виразно один одному протиставлені). Але всі сходяться на тому, що сцена діда з синовою тінню вражаюча. Рецензію «Пролетарської правди» при цьому Вам посилаю.

Щодо друку другої книжки Ваших оповідань у «Книгоспілці», то се вже справа розв’язана і поставлена в найближчий план. Отже, проектується десь на вересень — жовтень ц. р. «Село вигибає» має незабаром вичерпатись. З накладу 5000 розійшлося не менше 3600 примірників.

Чи не треба вже подумати про повний для тутешньої України збірник Ваших оповідань? Бандеролем посилаю Вам сливе разом з цим листом книжечку моїх відгуків критичних на теми дня{215}.

                                        Щиро прихильний Микола Зеров

Гроші Стефаникові послані на Ваше ім’я. Тільки академічний посланець, здаючи гроші у банк, помилився у Вашому прізвищі (чи не написав Семанюкові). Сьогодні мають поправити. Стефаникові посилають 100 крб. Мають незабаром послати ще сто.

                                                                       Ваш М. З.

19. VIII. 26

[«Буюрнус»]

Дорогий Михайле Михайловичу!

Як ся маєте, приїхавши з Кисловодська в Київ? Чи вийшла 8 кн. кисловодяного «Життя й революції»? Як Ваш творчий «Нарзан»?

В «Буюрнусі» нам живеться незле. Ананія кусають москіти, але накусане не свербить (9-те диво світу), — мене не кусали ще досі зовсім, що мені незрозуміло так само, як Самійлова коректність, котрою Ви так захоплюєтесь.

                                                                  Ваш М. Зеров

[«Буюрнус»]

Дорогий Михайле Михайловичу!

Листа Вашого великого одержав, дурості предержащого Хвилі дивуюсь вельми.

Виїжджаю з «Буюрнуса» 29, — 31 ввечері побачимось.

25. VIII. 26                                                          М. Зеров

Київ, Фунд. 82, 7

18. X. 1926

Дорогий Михайле Михайловичу!

Пишу Вам, одержавши Вашого перед-Золотопузного листа з Харкова{217}. Не сподівався такої скорої відповіді. Чи то так сумно було Вам у Харкові?

Про Вашого листа ad familiares ішла розмова вчора у Віктора Платоновича. Були: Білий, Драй, Рулін, Филипович, Рильський, Тась, Лебідь. Сталося те, чого можна було сподіватися, — ні до яких практичних вислідів не прийшли.

Було у Віктора Платоновича затишно і весело. Так, що навіть я пив горілку. Вийшли год. о 6-ій, потяглися на Володимирську гірку, потім фотографувалися всім кодлом (крім мене, я зразу поїхав додому, була t° і боліло горло), — а закінчили день (теж без мене) в якійсь їдальні з візниками і «міцними трунками». Филипович сьогодні ходить веселий і многозначно підморгує: знай наших. Рильський читав учора уривки