Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Факультатив твоїх почуттів, Вікторія Вашингтон 📚 - Українською

Читати книгу - "Факультатив твоїх почуттів, Вікторія Вашингтон"

374
0
15.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Факультатив твоїх почуттів" автора Вікторія Вашингтон. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 71
Перейти на сторінку:

  Підтискаю губи, а посмішка сама по собі сповзає з губ.

— Річ у тім, що, здається, мій початковий план пішов у небуття, — уперше зізнаюся в цьому вголос. 

— У якому це сенсі? — нерозумно хмуриться вона.

  Ділиться з нею тим, що відчуваю до Роми, однозначно рано. А ось розповісти найкращій подрузі про те, що більше не закохана в минулий предмет обожнювання, цілком можна. 

— Віктор у минулому, — знизую плечима.

  Дивуюся, яку легкість відчувають. Ніби не було цих довгих років моєї "закоханості". Вона поступово зникала і повністю випарувалася, варто було тільки дізнатися, що те морозиво мені приносив Барінов, а не Віктор.

  Виходить, і не було в мене жодних почуттів? Придумала сама собі, щоб життя здавалося цікавішим?

— А хто в сьогоденні? — насторожено запитує Світлана.

— Ніхто, — хмурюся я. — Ти ніби мене в чомусь підозрюєш.

— Ні, — схаменувшись, заявляє вона. — Просто різко занадто, і несподівано. Адже ти про свого Вітюшу мені завжди у вуха дзижчала, а тут раптом у минулому...

— Дорослішаю, напевно, — мимоволі на губах розквітає усмішка. — Не залишається місця для дурних, безпідставних почуттів.

— До речі, про почуття... — мнеться Свєта і не поспішає продовжувати.

— Ммм? — піднімаю на неї питальний погляд.

— Ти питала мене про причину, через яку я розлучилася з Ромою, — нагадує подруга, і в мене в цей момент серце завмирає. 

— Розповідай, — ледь чутно прошу я, коли пауза непристойно затягується.

— Ми розлучилися через мене. Я зробила помилку, і дуже сильно його зачепила...Образила...Образила... — їй важко даються слова, а погляд метушиться по кімнаті з кутка в куток.

— Яку помилку? — намагаюся вивідати я, хоч уже й уловлюю в собі, що мені ця розмова не подобається.

— Дурниця. Не хочу це згадувати. Ти ж знаєш, яка я часом запальна буваю. Але суть не в тому.

— А в чому ж? — схрещую пальці між собою, щоб угамувати легке тремтіння від хвилювання.

— Ти була права. Я тобі набрехала. Насправді, поговорити з Ромою я хотіла не через тебе.

— Для чого тоді? — не подаю виду, що сказане мене неприємно полоснуло.

  Завжди неприємно дізнаватися, що брехню видавали за чисту монету. 

— Помиритися.

  Цим вона вбиває кілок просто мені в серце.

— Що? — запитую пересохлими губами.

— Хочу з ним помиритися.

— Щоб бути друзями? — з мене не припиняють сипати дурні запитання.

— Ні, Ілоно, — Світлана посміхається по-доброму, але з дещицею смутку в очах. — Я завжди уникала розмов про Рому. І навіть сама повірила в те, що ненавиджу його всією душею. Але це не так. Я просто досі люблю його.

  Вона сказала "люблю". Не щось на кшталт "закохана" чи "зачарована". А саме це чортове "люблю", що вмить шматує на шматки моє власне серце.

  І після цього я забуваю про всі питання, що мучили мою голову впродовж кількох днів. Мені стає зовсім нецікаво, яким боком до їхнього розставання можу бути причетна я. Взагалі на все стає все-одно. 

— Чому ти вирішила розповісти це? — раптово запитую я, щоб заповнити тишу і дику порожнечу в душі.

  Усе тому що я вже наперед знаю, що я не встану в неї на шляху. Їх із Ромою довгий час пов'язувало набагато більше, ніж дружба. І я не маю права боротися за увагу хлопця з найкращою подругою.

  Безумовно, про це мені варто було думати ще набагато раніше. 

  Не можна закохуватися в хлопців подруг. Навіть якщо колишніх.

  Щонайменше тому, що вона будь-якої миті може прийти ось так, і запросто, навіть не підозрюючи, зруйнувати твій світ. 

— Я дико ревнувала тебе до Роми, а потім навпаки, — зітхає вона і відводить погляд. — Так, власне, і зрозуміла, що хочу його повернути. Розібралася у всіх своїх почуттях.

  Природно, це пояснює всю її поведінку.

— Ти пробачиш мене? — запитує Свєта і підходить ближче.

  Лише киваю головою, після чого вона мене обіймає. 

  На щастя, вона не помічає, в якому пригніченому стані я перебуваю. Або не хоче помічати, літаючи у своїх почуттях. 

  Я спочатку пориваюся запитати, як Рома дивиться на її раптове бажання помиритися, але обриваю це бажання на одній лише подібній думці.

  Навіть якщо я почую, що він проти такого, це нічого не змінить.

  Я не стану чинити подібним чином і намагатися завоювати увагу хлопця, в якого закохана подруга.

1 ... 60 61 62 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Факультатив твоїх почуттів, Вікторія Вашингтон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Факультатив твоїх почуттів, Вікторія Вашингтон"