Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Провісниця, Кетрін Огневич 📚 - Українською

Читати книгу - "Провісниця, Кетрін Огневич"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Провісниця" автора Кетрін Огневич. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 68
Перейти на сторінку:

Насамперед я поспішила до виходу, але коли я дісталася варти, вони заблокували мені шлях до дверей.

— Вибачте, леді Блек, але ви поки що не можете покинути головну залу – такий наказ Його Величності! — сказав один із них, не звертаючи уваги на сльози, що текли струмками по моїх щоках. Тихо бурмотячи собі під ніс прокляття, я розвернулась і попрямувала назад до столів, де стояли їжа та напої. Я одразу схопила з підноса кілька келихів версена, бажаючи хоч якось заглушити біль, що спалює мене зсередини.

Мені було байдуже, що я привернула до себе увагу короля. Єдине, чого я хотіла - піти. Піти з цього чортового палацу, забратися подалі від короля та його родини, і опинитися якомога подалі від них.

— Не варто так багато пити, леді Блек, — почувся поруч голос Азгіра, але я лише пирхнула у відповідь.

— Можна подумати, вам не начхати. Ви всі мені брехали, а тепер ще маєте нахабство від мене чогось вимагати?

— Я знаю, що зараз вам боляче, але...

— Нічого ви не знаєте, Азгіре! Дайте спокій, або богом клянуся, я влаштую істерику. Впевнена, Його довбана Величність не оцінить цього.

— Я розумію ваш гнів, він цілком доречний і… Мені шкода, що ви дізналися про це в такий спосіб. Чи можу я щось для вас зробити? Бодай щось?

— Я більше не хочу тут перебувати! Я просто хочу піти звідси ... — З цими словами я ставлю порожні келихи на стіл, і залишаю Азгіра. Начхати, якщо варта спробує знову мене зупинити. Я все одно боротимусь, навіть якщо це буде останнє, що я зможу зробити.

Хтось штовхає мене, коли я доходжу до середини зали. Я піднімаю погляд на цього кретина і розумію, що вже десь бачила його обличчя. Ось тільки чомусь не можу пригадати, де саме.

— Вибачте, я вас не помітила, - пробурмотіла я, але чоловік сказав щось у відповідь незрозумілою мені мовою, і пішов далі. Раптом перед очима з'явилися спогади про один з останніх снів, яке я бачила вже кілька разів. І тепер я згадала, де бачила цього чоловіка.

Недовго думаючи, я кинулася слідом за ним, і коли він уже наблизився до групи людей, то одразу стрибнула на нього. Мені навіть вдалося повалити його на підлогу, проте наступної миті мене відразу відкинуло вбік. Люди почали розбігатися в сторони, хтось закричав, коли помітили кинджал, що з'явився в його руці. Він зробив якийсь рух рукою і прокричав щось незнайомою мовою – всі ті, хто стояв неподалік нього миттєво впали.

Я бачила, як маг прямував до того хлопця, що намагався підвестися, і одразу кинулася навперейми. Він був страшенно сильний, і я розуміла, що повинна щось зробити. Якими б сильними не були мої удари, він легко відбивав їх, і незабаром я знову розпласталася на підлозі. Як тільки хлопець у білому камзолі зміг підвестися, я миттю опинилася поряд з ним і наступної миті відчула різкий удар. Обличчя мага спотворилось від гніву, і він почав кричати на мене, а потім його схопили стражники.

Я відчувала, як осідаю на підлогу, доки мене не підхопили сильні руки. Спочатку я помічаю його білий камзол, а потім кидаю погляд на його обличчя і впізнаю Фабіана.

— О боги, Кессі, навіщо ти це зробила? Навіщо? — питав він, і я бачила, як по його щоках текли сльози. Раніше я не бачила його таким, але цього нічого не міняло.

— Тому, що ти мав померти. Я бачила це… Бачила це уві сні, але не бачила обличчя. Це був ти. Ти мав померти від його руки.

— А тепер вмираєш ти...

— І нехай. Краще так, ніж жити таким життям.

— Що ти таке кажеш? Ти не можеш так думати, Кессі! Твоє життя…

— ... справжнісіньке лайно, Фабіане! Навколо суцільна брехня…Всі навколо роблять мені боляче. Ти зробив найболючіше ... Я не хочу жити таким життям - життям маріонетки, зламаної ляльки, яку можна з легкістю дістати з полиці, пограти, зламати і потім викинути. Так ти хотів зі мною вчинити, правда? Закохати в себе, завоювати довіру, а потім зробити боляче! Цього ти хотів? Що ж, вітаю, у тебе вийшло. Впевнена, потім ти довго згадуватимеш цю історію і сміятися з дурної землянки, яку так легко зміг обдурити…

1 ... 60 61 62 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Провісниця, Кетрін Огневич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Провісниця, Кетрін Огневич"