Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Утрачений рай, Джон Мільтон 📚 - Українською

Читати книгу - "Утрачений рай, Джон Мільтон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Утрачений рай" автора Джон Мільтон. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 75
Перейти на сторінку:

Ти не самотня, ти у парі з Мужем.

Де б не знайшли притулок, він вам був

Як рідний». Приголомшений Адам

Озвавсь нарешті: «Князю над князями

Небес! Якби Всевишнє повеління

Явив не твій ласкавий голос – нам,

Пригніченим огромом сил небесних,

Розгубленим, у відчаї, несила

Було б його здійснити. А тепер

З тобою, хоч ми суєтні й кволі,

Із рідного притулку перейдем

У невідомий негостинний світ.

Якби ж то невтомленнії молитви

Могли переінакшить Божу волю,

Я безперервно плакав би й моливсь.

Але ж та воля – Абсолют. Моління

Всупір їй – наче подих проти бурі.

Я їй корюся, бо своє лице

Бог відвернув од нас. А тут, в Раю,

Він нам не раз являвсь. Струмки, дерева,

Стежки засвідчують Його появу.

Я радісно розповідав би дітям:

Ось біля цього каменя, он там

Між тими кедрами Його я бачив,

Чув Божий голос; ген на тій горі

З ним розмовляв, як з вами. Вівтарі,

Жертовники й святині боговгодні

Постали б тут у пам’ятку вікам.

Сюди живлющі запашні плоди

І квіти зносили б нащадки наші

В офіру Богові. Внизу, в пустелі,

Де нам шукать Його лице чи слід?

Я согрішив був, прогнівив Творця,

А Він, ласкавий, віддаляє Смерть.

Отож у святобливому тремтінні

Уловлюватиму й найменший одсвіт

Величчя Слави Божої. Архангел

На те зичливо мовив: «Божа Слава

Витає не лише в Раю. Земля,

Усесвіт, світ – Господні. Всюдисущий

Наповнює вітри й моря, і сушу,

Й створіння, у які вдихнув життя.

Тобі Він в особливе володіння

Дарує Землю – немалий се дар.

Не думай, що за обрієм Едему,

Чи то за Раєм, не витає Бог.

Я здогадався сам: Рай – лиш маленька

Колиска ваша. Звідси розійшлися б

В усі кінці Землі твої нащадки.

Вони навідувалися б у Рай, щоб

Поклонитись Праотцеві свому

Великому. Але ти оступився,

То й проживатимеш у низині

Сам і сини твої. Проте будь певен:

Там, у пустельному пониззі, й тут,

Як скрізь, однаково витає Бог —

Являється в різноманітних знаках,

По-батьківськи піклується про вас,

Власкавлює усіх. Я посланий

Зміцнити вашу віру перед тим,

Як ви підете звідси, й показати

Діяння добрі й злі, що ви й нащадки

Накоїте, піддаючи випробі

Ласкавість Божу. Це – вам у науку:

Щоб гамували втіху страхом Божим,

Училися в терпіння і печалі

І з витримкою гідною несли

Однаково набутки і утрати.

Лиш так достойно збудете життя

До неминучого кінця. Ходім

На он ту гору. Поки Єва спить,

Як ти у час, коли її творили,

(Я їй навіяв сон), ти пильним зором

Загострено спостерігай картини,

Що являться тобі». На те Адам

З подякою: «Учителю! Небесний

Хранителю від Зла! Віднині в праці

Важкій, але посильній і в спочинку

Та в роздумах, які він нам дає,

Удосконалюватимусь. Веди!»

Удвох знялись на шпиль до Божих видив

Під неба напівсферою, відкіль

Найдальші обрії простору й часу

Відкрилися. Проте не дальші й ширші,

Ніж ті, що їх в пустелі іудейській

Являв Спокусник Другому Адаму,

Коли всі царства й слава цього світу

Постали перед Богочоловіком,

Як от: престол наймогутніших Ханів

У місті Камбалу; трон Тамерлана

У Самарканді над рікою Оксус;

В Китаї – імператорський Пекін;

Столиці Індії Лахор та Агра

В часи Великого Могола; ближче —

Злотистий Херсонес; ще – Екбатан

У Персії. На Півночі Російській —

Кубло деспотії Москва; південніш —

Імперія султанів Візантія

Потурчена. Ще: Захід Африки,

Де Негус-цар; на Сході – порт Еркоко

І царств приморських городи: Момбаза,

Квілеа, Софала, Мелінд, де океан

Полоще берег Конго; відтіля

Південніше – Ангола. А на Північ

Від Нігеру-ріки до гір Атлас

Позводилися царства Альмансора:

Фез, Суз, Марокко і на Схід – Алжир

Та Тремізен. Неподалік – Європа,

Яка залізному владарству Риму

Корилася. Й перед духовним зором,

Мабуть, постало царство Мотецуми

В багатій Мексиці; Куско – в Перу

І ще багатший трон Атабаліпи.

А ген – ще не розорена Гвіана,

В ній – град, що Геріонові сини

Звуть Ельдорадо… Тут видіння глибші

Відкрилися Адаму, бо Архангел

Йому з очей гріховну зняв полуду,

Зміцнивши нерви зору настоєм

Очанки й рути, а з джерел Життя

Три краплі в очі запустив до дна

Духовного. Адам від зблиску впав.

Його підведено: «Розплющуй очі!

Спостерігай: гріх – у твоїх нащадках.

Хоч Змій не зводив їх. Не смакували

Заказаних плодів, але вспадкують

Твою Гріховність». Адам побачив поле.

Жнива. Снопи. А ген – зелений луг.

Стежки, протоптані отарами. Межа

Між полем і пасовищем. На ній

Жертовник, вкритий дерном. Йде Жнивар

Утомлений. Несе він на пожертву

Пучки колосся, висмикнуті в полі.

А з лугу йде Пастух. Несе на жертву

Ягнятко щонайкраще з череди.

Упорав жертву. Поназносив хмизу.

Уважно розкладає зверху лій

Та нутрощі тварини й посипає

Пахучим зіллям. Молиться. Чекає.

І з неба впав огонь. Увись струмить

Пахучий дим. А Жнивареву жертву

Не прийнято. Жнивар тамує лють,

Відводить Пастуха убік. Кричить.

Хапає каменюку – б’є під дих.

Той падає. Із горла ллється кров…

Адам заціпенілий зойкнув: «Горе!

Несправедливо скривджено людину!

І як же так? – злий праведного б’є!»

Архангел, теж уражений, додав:

«Адаме! Ось ці два – твої сини.

Той заздрісний правдивого убив.

Блажен конаючий, залитий кров’ю,

І проклят братовбивця, хоч живе

І житиме ще довго. Божа кара

Причини з наслідками об’єднає

І перекупників не оминає».

Наш Праотець зажурено зітхнув:

«Гидка причина, ще гидкіший вчинок.

Скажи:

1 ... 60 61 62 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Утрачений рай, Джон Мільтон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Утрачений рай, Джон Мільтон"