Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Каталіна та Фабіо залишились сидіти в одному кабінеті з Патрисією. Вони не хотіли кидати її сам на сам контролювати процес поїздки Елени, Федеріко та Анхеля. Хоч їх не взяли з собою, вони все рівно вважали себе частиною команди та розслідування. Вони сиділи та слідкували за переміщенням трьох автомобілів. Їх здивувало те, що Елена так легко погодилась на те, щоб їхати без своєї команди. Але, якщо поставити себе на її місце, то можна було зрозуміти причину цього - Елена не хотіла ризикувати більше ніким зі своїх людей. Вони бачили, як на неї впливала кожна смерть. Тому вони не сперечались, а вирішили хоча б так допомогти, відслідковуючи трекінг. На думку Каталіни, Фабіо був єдиний, хто був спокійний, що вони не поїхали. Насправді він радів лише тому, що не поїхала сама Каталіна. Він хотів, щоб вона менше знаходилась в небезпеці, а її, як спеціально, тягнуло до пригод.

- Тріш, чому ти так невдоволено вдивляєшся у стіну? Що вона вже тобі зробила?

Каталіна, як справжній психолог, намагалась якось розрадити напружену атмосферу.

- Нічого.

- Ні, справді, чому ти засмучена? Хвилюєшся, що з Еленою може щось статись чи що Ернесто не врятують?

- Каталіно, я зазвичай нічого не говорю про твої психологічні здібності, але зараз ти точно не допомагаєш.

- Фабіо, я хочу допомогти, тому маю дізнатись причину.

Фабіо з осудом подивився на Каталіну. Інколи він не розумів її модель поведінки, але в результаті вона завжди влучно визначала профайл злочинця, але до свого оточення Каталіна часто не могла знайти правильний підхід. Хто працював з нею давно, вже не зважав на такий стиль комунікації, але були моменти, коли це критично було не доречно. Так як зараз. Всі знали, що Ернесто був важливий для Патрисії. Звісно, для ординарних людей їхні відносини могли здатись дивними. Але, по-перше, це нікого не обходило, а, по-друге, вони й самі не були схожими на інших. Обидва захоплені наукою, технічними нововведеннями та інтроверти за своєю природою. Головне, що їм

було добре разом. Після того, як Ернесто зник, Патрисія занурилась в роботу і робила все можливе, щоб його найскоріше врятувати.

- Я не засмучена. Я не розумію.

- Я не бачу ніяких змін в траекторії пересування.

- Ні. Анхель попросив, щоб я його відключила від основної лінії, щоб він мав змогу подзвонити. Їм потрібен супровід, щоб їх хтось зустрів з Інтерполу.

- Щось сталось?

- Сказали, що не побачили жодного поліцейського патруля, поки їхали. Але не в цьому питання.

- Що не так тоді?

- Анхель нікому не телефонував.

- Це як? Він сказав, що зателефонуйте, але сам не зателефонував?!

- Я йому сказала, що все рівно буду слухати. Але я нічого не почула.

- Не могло бути такого, що тебе просто заблокували, чи на цей момент перервався зв’язок?

- Ні. Я бачу частотність каналів - і все було без шумових бар’єрів.

- Але він сказав, що телефонував?

- Так. І видав якусь купу інформації про те, що їх зустрінуть через сорок кілометрів. І щось сталось, поки він «розмовляв». Здається, Федеріко намагаються зсунути з дороги, а Елену спробували засліпити.

- Боже...

- Взагалі звідки взявся цей Анхель?!

- Стоп. Каталіна, це ж ви з Фабіо їздили на зустріч з представником Інтерполу. Це і був Анхель.

Каталіна з Фабіо переглянулись. Їх до речі ніхто до цього часу не питав, з ким саме вони зустрічались.

- А ми раніше ніколи не бачили Анхеля до того, поки не зустріли їх з Еленою та

Федеріко біля відділку перед від’їздом. Тріш, ти перша, хто сказав нам, що він агент Інтерполу.

- Тобто ви не з ним зустрічались?!

- Ні. Там взагалі була жінка. Мішель… Не пам’ятаю, а ти, Фабіо?

- Уолтерс. Так, Мішель Уолтерс.

- Чому ви Елені нічого не сказали?! Ви що не розумієте, що вони з Федеріко їдуть зараз у самісіньке пекло! Так з ними ще й провідник – цей Анхель…

- Що нам робити?

- Треба їх якось попередити.