Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Джейн дивлячись йому вслід, захихотіла:

— Його товсте пузо так амплітудно розгойдується, що, мабуть, якби ззаду нього запалити пальник, він міг би долетіти до села у вигляді повітряної кулі, — дівчина знову залилася сміхом.

Знову ця купа незрозумілих слів. Як би Трістан хотів не питати про їхнє значення, а просто знати їх зміст. Він продовжив перебиту Бруно розмову:

— Джейн, король не стане добрішим і не зворушиться від твого вчинку.

- Але ж кулон - річ, яку носила його мати. Дружина вітражника казала, що в дитинстві він постійно про нього питав.

- Джейн, у ньому давно померли будь-які емоції.

— Але ж ти сам захищав його!

— Я казав, що він добрий король. Він дає жителям Айронвуда дуже багато. Але він робить це тому, що так треба, тому що він король. А добрий король повинен годувати та захищати своїх людей. Але він не відчуває до них почуттів, не радіє за них і не засмучується з приводу їхніх прикрощів. І я не розумію, навіщо ти хочеш щось у ньому пробуджувати. Не всі люди у світі затяті добряки. Всі різні. Фелікс непогана людина і цього цілком достатньо. Чому він має обов'язково всіх любити?

На мить вона замовкла, ніби сумніваючись, говорити йому це чи ні:

— Трістане, я казала, що є ще щось, у тому, що король вилікував хлопчика...

- І що ж?

— Я просила його вилікувати когось із вас, і він сказав, що якщо мені вдасться його здивувати, то він зробить це. І випадково так сталося, що його здивували твої слова підтримки на його адресу. Він зцілив Едмунда! Я думаю, що насправді, якби він не хотів вилікувати, то жодні докази його не переконали б. Фелікс сам хотів це зробити, потрібно просто зробити крок на зустріч до нього. Якби люди більше його розуміли, він віддавав би їм подвійно, і закінчилася б низка цих нескінченних скарг.

Трістану не сподобалося, що Джейн передала Феліксу його слова. Він не засуджував короля за нестримані дитячі обіцянки, але не хотів, щоб король це знав. Трістан сам не розумів чому, просто не хотів. Може він вважав, що має злитися на Фелікса, але в нього просто не виходить.

- Джейн, ти не змогла достукатися до короля. Він здивувався не тому, що я до нього добрий, як селянин, а тому, що я добрий до нього, як його давній найкращий друг, якому він обіцяв вилікувати ноги, але так і не вилікував, — він уже шкодував, що вмовляв Джейн бути добрішою до короля. Вона приділяла його персоні занадто багато уваги. Феліксу завжди приділяли багато уваги, і це цілком логічно, але він не вартий отримувати її від Джейн. — Мабуть, він вважав, що я ненавиджу його більше за всіх інших.

- Що? Ви були найкращими друзями, і Фелікс обіцяв вилікувати твої ноги?

- Так.

— То чому не вилікував?

- Джейн це було ще в дитинстві. Мабуть, тоді він не мав стільки сил, а потім щось змінилося. Ми вже не були друзями. Ми стали ніким один одному, — йому не хотілося розповідати Джейн про цю давню історію. — Не варто копатися в цьому. Просто не вилікував і все.

Джейн нічого не відповіла. Через деякий час вона сказала:

— Він зробить твої ноги людськими, — її погляд ніс у собі таку неймовірну силу, яка просто не може існувати в такій тендітній дівчині. - Я обіцяю тобі. Я доб'юся того, що він усіх вас зцілить.

ЇЇ слова були такими впевненими, що він їй повірив. Але йому знову не сподобалося це почуття, ніби вона його захищає та оберігає від усіх. Це він має її захищати. Захищати зі своїми власними ногами, а не чекати, коли він зможе стати повноцінним завдяки поблажливості Фелікса.

- Джейн, мені не потрібні інші ноги. Хочеш зробити все для людей сірого будинку – роби. Але мої козлячі ноги залишаться при мені.

Її обличчя виглядало таким сумним від його слів. Від радості з приводу знайденого кулона не залишилося сліду. Трістан поспішив виправити ситуацію:

— Ходімо до печер і по дорозі розповіси, як там під водою, мені дуже цікаво.

Вони пішли до скель і почали підніматись нагору. Джейн відразу знову пожвавішала:

— Я бачила ваших фіолетових крабів. Вони справді фіолетові, такі гарні, наче іграшкові. Я думала – це підводні квіти чи корали, доки вони не почали ворушити клешнями. Вони сидять на камінні групками та утворюють своїми тілами надзвичайні візерунки.

— Як цікаво і мабуть, дуже гарно. А як щодо спрута?

— Здох ваш спрут. Можете спокійно плавати. Хоча, навіть не знаю, чи можна це всім говорити, адже я підставлю Бруно, він живе в достатку внаслідок лову риби та крабів. Після моїх слів усі почнуть їх ловити. Краще, мабуть, промовчати.

— А як ти знаєш, що він мертвий?

— З-під корабля стирчали його рештки. Мабуть, корабель придавив його своєю вагою або Батько встиг його здолати вже під водою.

Трістан захоплювався нею. Джейн – найпрекрасніша дівчина серед усіх світів.

— Ти дуже смілива, я хотів би бути таким безстрашним.

— Я безстрашна? Я багато чого боюся, і пірнати в море теж боялася. Але я не можу сидіти тут, склавши руки. Мені треба знати, що я не випадково перебуваю у твоєму світі. Що дні, проведені моєю сім'єю в стражданнях і думках про мою долю, не пройдуть даремно. Я маю зробити для Айронвуда хоч щось. Просто коли знаєш що, щось важливо, страх більше не має значення. А це важливо. Тим більше, що в цьому морі так легко плисти. Напевно, це від того, що я задавила у собі страх, і тому все було так просто.