Читати книгу - "Місто трьох королів, Анна Мінаєва"

— Я піду, — промовив він, не зводячи з батька погляду. — Та якщо я дізнаюся, що ви нашкодили моїм сестрам, я вб’ю вас власноруч. Зрозуміло?

Червоний колір знову вкрив обличчя Пряного короля. Та відповідать Майлз не став. Він щось прошипів собі під ніс і швидким кроком поквапився на вулицю. Дворецький, який невідомо коли з’явився у головному холі, відчинив перед господарем двері. І зачинив їх за ним.

— Як ти? — брат повернувся до мене, обережно перехопив обличчя руками. — Він тобі губу розбив.

— Жити буду, — тихо відгукнулася я, намагаючись стримати сльози, які вже обпікали очі.

На сходах почулися квапливі кроки. За мить поруч з’явилася Джозі.

— Боги, Емілі… Треба льоду. І мазь. Він втратив глузд! — сестра поглянула на Гідеона. — Брате…

— Я маю поїхати, — твердо промовив він. — Він відмовився від мене і це не прості слова. Та я повернуся. Коли поговорю з королем.

— Я можу поговорити з Доріаном, — промовила я, намагаючись не дати Джозі роздивитися моє обличчя. Істерику сестри я зараз не змогла б заспокоїти. — Він може допомогти.

— Спочатку я маю спробувати сам, — брат хитнув головою. — Якщо я претендую на звання голови, я маю це зробити сам.

Я кивнула, розуміючи все.

— Джо, — Гідеон повернувся до сестри, обійняв її. — Ти маєш бути сильною. Я залишу вас з ним самих. Ти маєш розуміти, що Емілі потрібна підтримка.

Джозі закивала головою, хлюпнула носом, уткнулася в плече брата.

— Ребі? 

Ребека стояла осторонь, стискала кулаки та здригнулася, коли Гідеон звернувся до неї.

— Так?

— Не роби дурниць, — попросив він і посміхнувся. — Не провокуй його ці дні, добре? Я все владнаю.

Ребека мовчала кілька миттєвостей, а потім кивнула.

— Емі…

— Ще побачимось, — перервала я його, не давши договорити. — Ми не прощаємося, лорде Браер. Я знаю, що маю робити.

Він мить дивився на мене, а потім зітхнув і кивнув. Обійняв. І поквапився збирати речі. Цей дім більше не був його. Принаймні, поки що.