Читати книгу - "Гробниця"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гробниця" автора Кейт Мосс. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 170
Перейти на сторінку:
дядько.

Між іншим, Леоні також неабияк здивувалася тому, що в їхній родині був такий визначний автор, але досі про це ніхто й ніколи не згадував.

Однак…

Леоні замислилась. У вступному слові її дядько стверджував, що це — правдиві свідчення. Вона здивовано відкинулась на спинку стільця. Що він мав на увазі, коли написав про «перехід до іншого виміру»? Що він мав на увазі, говорячи про свої «я» — як колишні, так і прийдешні? А духи, що він їх викликав? Вони повернулися до потойбіччя чи так і лишилися?

По спині Леоні побігли мурахи. Дівчина різко обернулась і роззирнулася на всі боки, відчуваючи, наче хтось стоїть позаду неї. Вона придивилася до темних закутків обабіч каміна й за шторами. Невже ці духи й досі перебувають у маєтку? їй пригадалася згорблена постать на галявині, бачена нею вчора ввечері.

Попередження про лихо? Чи щось інше?

Леоні похитала головою, здивувавшись польоту своєї уяви, а потім знову зосередила увагу на книзі. Якщо вірити написаному й тому, що це розповідь про реальні події, а не вигадка, то чи не може бути так, що описана гробниця й дотепер знаходиться десь у самому маєтку Домен де ля Кад? Вона схильна була думати, що так воно і є, не в останню чергу тому, що ті музичні ноти — С, D, Е, А, якими її дядько викликав духів, складали також і назву маєтку: Cade, тобто Кад.

Цікаво, чи досі існує ця гробниця?

Леоні підперла рукою підборіддя. До неї повернулося притаманне їй раціональне мислення. Буде неважко встановити, чи немає неподалік якоїсь споруди, схожої на ту, що її змалював у своїй книжечці її дядько. У сільському маєтку такого великого розміру просто не може не бути власної каплиці або чогось на кшталт мавзолею, розташованого десь у парку. Її мати ніколи ні про що таке не розповідала, але ж вона взагалі майже нічого не розказувала про Домен де ля Кад. Тітка Ізольда про це теж нічого не говорила, але така тема просто не встигла виникнути під час учорашньої вечірньої розмови, до того ж вона сама зізналася, що їй обмаль відомо про історію родинного маєтку її покійного чоловіка.

Якщо гробниця й досі збереглася, я її неодмінно знайду.

Якийсь шум у коридорі на вході привернув увагу Леоні.

Вона швидко сховала брошурку, поклавши її собі на коліна, їй не хотілося, щоб її застукали за читанням такого твору. Не тому, що їй було ніяково, а через те, що дівчина нікого не бажала посвячувати у свої власні пригодницькі таємниці, які збиралася розкрити сама, без чиєїсь допомоги. Якщо про це дізнається Анатоль, то просто глузуватиме з неї.

Звук кроків ослабнув, а потім почулося, як грюкнули, зачинившись, двері до зали. Леоні підвелась, роздумуючи, чи брати книгу з собою. Навряд чи тітонька буде проти, якщо вона візьме її почитати, тим паче Ізольда сама просила їх почуватись як удома. І хоча книжка й лежала в замкненій шафі, Леоні не сумнівалася, що її сховали там від пилу, світла та безжального плину часу, а не тому, що вона була небажаною для чийогось читання. Інакше в шпарині не стирчав би ключ, немов запрошуючи відвідувача відімкнути шафу.

І Леоні, прихопивши з собою поцуплену книжку, пішла з бібліотеки.

РОЗДІЛ 37

Париж

Віктор Констант склав газету й кинув її біля себе на стілець.

Убивство Кармен — поліція розшукує її сина!

Його очі презирливо звузились. Це ж треба додуматись! «Убивство Кармен»! Йому було гидко від того, що після всіх тих підказок, які він надав, газетна братія виявилась такою передбачуваною. Хіба ж можна порівнювати Маргариту Верньє з імпульсивною та порочною героїнею Бізе?! Французька публіка явно надміру слухала цю оперу, і вона просто в’їлася в її свідомість. На його думку, тут напрошувалась інша аналогія — зі зрадженим військовиком та з караючим мечем.

За лічені години генерал Дюпон перетворився на газетних шпальтах з основного підозрюваного на безневинну жертву. По-перше, те, що префект не звинуватив його в убивстві, збудило цікавість газетярів і змусило ширше розкинути тенета журналістських пошуків. І тепер — не останньою чергою завдяки зусиллям Константа — у поле їхнього зору потрапив Анатоль Верньє. Він іще не став підозрюваним, але самий факт його зникнення в невідомому напрямку вже виглядав підозріло. Подейкували, буцімто поліція поки що не в змозі знайти Верньє чи його сестру, щоби сповістити їх про трагедію. Хіба ж довелося б так довго шукати невинну людину?

І справді, що більше інспектор Турон заперечував, що Верньє став підозрюваним, то впертішими ставали недоброзичливі чутки. Де факто відсутність Верньє в Парижі означатиме його присутність у квартирі на Рю де Берлін того вечора, коли було скоєне вбивство.

Лінькуватість журналістів добре прислужилася Константу. Дай їм історію, ретельно запаковану, як посилку, і вони запропонують її майже без змін своїм читачам. Припущення, що газетярі захочуть самостійно перевірити інформацію й підтвердити правдивість фактів, не справдилось.

Попри свою ненависть до Верньє Констант мусив визнати, що цей блазень виявися розумнішим, аніж він гадав. Навіть він, працюючи і вдень, і вночі, маючи купу грошей та широку мережу інформаторів і шпигунів, не відразу зміг з’ясувати, у якому напрямку зникли Верньє та його сестра.

Він кинув байдужий погляд з вікна марсельського експреса, що торохтів крізь передмістя Парижа, вирушаючи на південь. Константові зрідка доводилось виїжджати за межі паризьких передмість. Краєвиди йому не подобались. Йому не подобалось яскраве сонце, а також блякле небо, безрадісний осінній погляд якого робив так само безрадісними усе, на що він натрапляв. Констант не любив дикої природи. Він волів здійснювати свої оборудки в сутінках вулиць зі штучним освітленням і в напівтемряві потаємних кімнат зі старомодними каганцями та свічками. Він відчував огиду до свіжого повітря та відкритого простору. Його природним середовищем були пропахлі парфумами коридори театрів, заповнені жінками й дівчатами, а також приватні кімнати в приватних клубах.

Нарешті, Констант спромігся пробратися крізь лабіринт обману й заплутаних слідів, вибудований Верньє з метою приховати напрямок своєї втечі. Їхні сусіди, заохочувані двома-трьома су, твердили, що нічого не знають достеменно, але підслухали, пригадали та всотали вельми багато розрізнених відомостей. Їх виявилося досить, аби Констант зміг вибудувати мозаїку того дня, коли Верньє втік із Парижа. Власник «Ле Пті Шаблізьєн», ресторану неподалік квартири Верньє на Рю де Берлін, розповів, що підслухав розмову про середньовічне місто Каркасон.

Завдяки гаманцю, туго набитому грошима, його слуга легко знайшов візника, котрий відвозив утікачів

1 ... 60 61 62 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гробниця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гробниця"