Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Новини 📚 - Українською

Читати книгу - "Новини"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Новини" автора Андрій Любомирович Войницький. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 130
Перейти на сторінку:
були окуповані погано вдягненими людьми з великими спортивними сумками, і обличчя в них були такі, ніби вони сиділи тут одвічно, чекаючи поїздів, яких узагалі не існувало. Колючий вітер тестував на витривалість кожну кісточку. Травень узагалі видався дуже холодний, іноді навіть зривався сніг. Вічний-новорічний...

— Як справи у Саші? — знову спитав я.

— Я не цікавлюся його справами,— вона викинула цигарку.— І тобі не раджу.

Ми пірнули в підземний перехід, що вів до платформ. Довго чекати не довелося: потяг з’явився майже відразу. У пропливаючому повз нас віконці між фіранками майнуло обличчя немолодої фарбованої жінки. Соня з посмішкою зробила ручкою — і та збуджено замахала у відповідь. Потяг крякнув, гримнув, зашипів і поволі зупинився. Коли пасажири почали виходити, ми підійшли ближче до провідниці. Нарешті за сторонніми спинами на підніжці з’явилася маленька жіночка в джинсах і бежевій курточці, я одразу перехопив у неї дві величезні сумки.

Маму Соні Купер звали Ніна Іванівна. У неї була коротка біляста зачіска, такий же гостренький носик, як у дочки, і дуже стурбовані очі, які наче щосекунди очікували, що станеться якесь лихо. Сімейна схожість теж мала місце, з тою різницею, що Соня скидалася на хитру лисицю, а її мама — на перелякану.

— Це Даня, я тобі розповідала,— відрекомендувала мене Соня після того, як вони відірвалися одна від одної.

— Дуже приємно,—  трохи сконфузилася Ніна Іванівна, а я брякнув якусь заяложену люб’язність.

Що я роблю в цій фантасмагорії? Чому лізу в кожну халепу?

Але часу на міркування вже не було — я тягнув дві важенні торби з продовольством, і тільки зараз до мене дійшло, навіщо мене сюди запросили.

— Дані, мабуть, важко! — захвилювалася мама Соні, коли ми вийшли з тунелю.

— Дрібниці, Ніно Іванівно,— відповідав я, стримуючи змучений стогін. Хіба ревуть воли, як ясла повні? Зовсім не важко. Даня ж створений природою, щоб транспортувати все важке, об’ємне, незручне, до того ж може два тижні обходитися без води та їжі.

— Не хвилюйся, ма, Даня зараз впіймає нам таксі,— посміхнулась Соня.

Даня, виявляється, ще й таксі нам упіймає, думав я, перехоплюючи зручніше здоровенні торби. Давай-давай! Даня ж людина-подарунок, людина-«так», суцільна промениста посмішка! Казка, а не людина!

— Це ж так дорого! — стривожилася жінка.

— Та що ви! — Я вже відчував, як під курткою просякає потом сорочка.— Це ж копійки...

Що за чортівня відбувається? — гадав я. Ми бачились усього чотири рази в житті, і ця дівчина вже взяла мене в оборот, немов ми п’ятнадцять років у шлюбі. І ось я вже другий раз сплачую за її таксі, мій хребет ламають її торби, я посміхаюсь її матусі... Соню, може народиш мені дитинча?

— Де ти працюєш, Данечко? — розпитувала мене тим часом Ніна Іванівна.

— Ма, я ж тобі розповідала! — вигукнула Соня з докором.— А ти чомусь робиш вигляд, що не знаєш! Даня — журналіст! Коли когось убивають, він пише про це новину!

На щастя, наймоторніший з «бомбі», що чергують біля вокзалу, перехопив нас і тимчасово врятував мене від подальшого допиту. «Куди їдемо?» Відповіді на це питання я точно не знав.

— На Олексіївку! — відповіла Соня.— Проспект Людвіга Свободи, 51.

Ти ба! Це ж гуртожиток номер дев’ять ХНУ імені Каразіна! Вона живе в тому самому гуртожитку, де п’ять років поспіль прожив і я! Згадалися іменинна вечірка зі Скобою і дівчина в халатику із замотаним рушником волоссям... Виходить, мені не примарилось — це дійсно була вона... І Скоба тоді купував у неї... А вона бере, чи брала, у Саші...

Молодий таксист скоса поглядав на колінки Соні Купер, викатував пробні шари, намагаючись нас розговорити, але всі ми вперто мовчали: Соня зневажала таксиста, бо всі гарні дівчата зневажають таксистів, Ніна Іванівна боялася і таксиста, і великого міста, тому через цей стрес дивилася у віконце, немов закляклий кролик, що опинився у клітці удава, а я поринув у власні думки... Добре, що доїхали швидко.

Напрочуд охайна кімната Соні Купер на восьмому поверсі гуртожитку радикально відрізнялася від нашого чоловічого свинарника на третьому, де я існував ще чотири роки тому. Соня мала «двушку»,— заправлена постіль, надаровані кавалерами м’які іграшки, дзеркало з батареєю косметики, фіранки, килимець, усе чистенько, акуратно, приємненько.

Добре, як студентом-розбишакою третього курсу історичного факультету прокидаєшся в такій дівочій кімнатці, наприклад, у четвер, о сьомій тридцять ранку. Вилазиш з-під ковдри абсолютно голий, озираєшся на Соню, яка ще спить (загоріла колінка світить з-під ковдри), включаєш електричний чайник, щоб зробити собі не найгіршу в світі розчинну каву, береш горнятко, куштуєш, закурюєш, пускаючи дим у віконце і дивлячись на весь світ з восьмого поверху. Та що там за світ — звалище, базарчик, кіоск, в якому тьотя Рима цілодобово розливає пиво й горілку. Плентається побитий безхатченко, поспішають на пари студенти. А ти в раю, хлопче! Ти щоранку прокидаєшся поруч з двадцятирічною лялечкою, про яку міг тільки мріяти в своєму задрипаному райцентрі! Мине десять років, ти одружишся, відпасеш собі черево, розчаруєшся, частково зіп’єшся, в тебе з’явиться помітна сивина, ти почнеш лисіти, і ці цукерочки навіть погляду не кинуть у твій бік! Інший розбишака буде прокидатися з ними, а ти будеш купувати

1 ... 60 61 62 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Новини"