Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

/1/ Цей день елліни провели на морському березі біля бухти. Тутешнє узбережжя називають Кальпійською бухтою, і вона знаходиться в азіатській Фракії; ця Фракія починається від гирла Понта і простягається до Гераклеї правовій від корабля, що пливе до Понта. /2/ Для багатовесельної трієри плавання від Візантія до Гераклеї триває одну добу. Між цими пунктами немає жодного еллінського чи дружнього еллінам міста, і тут живуть самі лише фракійські віфінці. Розповідають, начебто вони підбирають викинуті негодою кораблі і жорстоко поводяться з еллінами, які потрапляють їм у руки. /3/ Кальпійська бухта розташована на середині морського шляху з Гераклеї до Візантія, а поруч з нею впирається у море великий півострів. Частина цього півострова, оточена морем, має стрімкі скелясті береги, заввишки щонайменше 20 оргій. Перешийок, що веде звідси до материка, має ширину щонайбільше 4 плетри, проте загальна площа перешийку достатня для оселення 10000 чоловік. /4/ Бухта розташована під самою скелею, і з західного боку тут тягнеться піщаний берег[251]. Там біля самого моря у межах цієї місцевості б’є струмливе прісне джерело. Біля моря багато дерев різних порід і дуже багато деревини для будівництва кораблів. /5/ Гориста височина простягається вглиб материка приблизно на 20 стадій. Поверхня її ґрунтова, не кам’яниста, а її приморська частина на відстані понад 20 стадій вкрита густим, різноманітним і великим лісом. /6/ Решта місцевості розлога, мальовнича, і в ній чимало людних сіл. Тут вирощують ячмінь, пшеницю, усілякі овочі, просо, сезам, винні ягоди в достатній кількості, багато винограду, з якого роблять смачне вино — одне слово росте все, крім олив.

/7/ Такою на вигляд є місцевість. Елліни розташувалися на березі моря. Вони не хотіли розбивати табір там, де можна було заснувати колонію, і їм навіть здавалося, що сам прихід у цю місцевість спричинений якимись недобрими намірами окремих осіб, котрі задумали побудувати тут місто. /8/ Адже більшість солдатів вирушила в похід з-поза моря не через злидні, а начувана про чесноти Кіра. При цьому деякі з них привели із собою товаришів, інші ж витрачали власні кошти. Були й такі воїни, які залишили батьків і матерів, а ще одні покинули і своїх дітей, з тим щоб повернутися назад, надбавши для них статків, бо ж вони начулися, що у Кіра багато хто розбагатів і досяг добробуту. Тому вони палали бажанням повернутися до Еллади.

/9/ Наступного дня після з’єднання війська Ксенофонт приніс жертву з приводу походу. А річ у тому, що треба було йти за провіантом. Він мав також і намір поховати вбитих. Оскільки жертовні знаки виявилися сприятливими, то аркадці також пішли за ним і поховали більшість убитих у тих місцях, де вони полягли. Адже ішов вже п’ятий день з часу їхньої смерті і їх не можна було підняти. Решту мертвих, які лежали біля дороги, знесли в одне місце і поховали з якнайбільшою за даних обставин урочистістю. А для тих, кого не могли знайти, спорудили великий кенотафій[252], і поклали на нього вінки. /10/ Учинивши це, вони повернулися до табору, потім пообідали і віддалися спочинкові. Наступного дня всі солдати зійшлися на зібрання. А зібрали їх головним чином лохаги Агасій із Стімфали, Ієронім з Елеї та інші старшини з аркадців. /11/ Вони постановили: якщо хто-небудь у майбутньому бодай обмовиться за розділення війська на частини — карати його на горло; у війську відновити той лад, в якому воно перебувало в попередні часи, і командувати колишнім стратегам. Поміж тим Хірісоф уже помер, хоч і вживав якісь ліки від лихоманки. Його ж загоном став командувати Неон з Асіни.

/12/ Після нього виступив Ксенофонт і сказав: «Воїни, з огляду на обставини, іти, мабуть, доведеться пішки, бо ж у нас немає кораблів. І вирушати потрібно негайно, оскільки бракує достатньої кількості провіанту для тривалого перебування на одному місці. Тож спершу принесемо жертву, а вам як ніколи треба ладнатися до бою, бо вороги стали неймовірно зухвалими». /13/ Відтак стратеги принесли жертви, жерцем був Арексій-аркадець, бо Сілан з Амбракії утік з Гераклеї, найнявши там корабель. Але під час звершення жертвоприношень священні знаки не були сприятливими для виступу в похід. /14/ Упродовж цього дня елліни нічого не робили. Деякі наважувалися говорити, нібито Ксенофонт, бажаючи заснувати колонію в цьому місті, умовив віщуна сказати, що знаки несприятливі для походу. /15/ Тоді Ксенофонт закликав через оповісника з’явитися усіх, хто бажає взяти участь у жертвоприношеннях назавтра і звелів оголосити всім жерцям у війську, що вони візьмуть участь у тлумаченні священних знаків. /16/ Потім він приніс жертву. Народу зібралося чимало, але хоч він тричі приносив жертву з приводу вирушання в похід, священні знаки залишалися несприятливими. Солдати були цим пригнічені. Адже ті припаси, які були у них із собою, коли вони прийшли сюди, вичерпувалися, а на базар не було вже жодної надії.

/17/ Відтак солдати знову зібралися на сходку, Ксенофонт сказав таке: «Воїни, ви, звісно, зрозуміли, що жертовні знаки для походу несприятливі, крім того, у вас сутужно з харчами, і тому, як на мене, слід ще раз принести жертву з цього приводу». /18/ Хтось устав і сказав: «Звичайно, зрозуміло, чому жертовні знаки до нас неприхильні; я вчора чув від однієї людини, яка приїхала на кораблі, що намісник