Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

Візантія Клеандр має прибути сюди з кораблями й трієрами». /19/ Відтак усі вирішили зачекати, але все одно постала потреба йти за провіантом. І з цього приводу тричі влаштовували жертвоприношення, але священні знаки залишалися несприятливими. Солдати вже почали приходити до намету Ксенофонта, бідкаючись на брак харчів, але він сказав, що з огляду на погані знаки не поведе їх по здобич. /20/ І наступного дня знову були принесені жертви, причому майже все військо оточувало жертовних тварин, очікуючи гарних знаків. Проте забракло достатньої кількості жертовних тварин. Стратеги не повели військо в похід, а скликали солдатів на сходку. /21/ Тож узяв слово Ксенофонт, який сказав: «Вороги, далебі, нині приготувалися, тому нам потрібно вступати в бій. Залишимо обоз у надійному місці і вийдемо в повній бойовій готовності, тоді, можливо, священні знаки виявляться сприятливі для нас». /22/ Почувши це, солдати закричали, що нічого не треба зносити у надійне місце, а якнайшвидше приносити жертву. Оскільки дрібної худоби вже не було, то купили тяглових волів і закололи їх. Ксенофонт попросив аркадця Клеанора взяти участь у жертвоприношенні, сподіваючись, що той отримає сприятливіші знаки. Але й на цей раз нічого не вийшло. /23/ Тоді Неон, який замінив Хірісофа на посаді стратега, бачачи, що солдати переживають страшенну скруту, вирішив обрадувати їх. Він зустрів якогось мешканця Гераклеї, який казав, що йому відомі близькі села, де можна роздобути провіант. Тож він закликав охочих іти по здобич під своєю орудою. Таким чином подалося близько 2000 чоловік з дротиками, міхами для вина, мішками та всіляким посудом. /24/ Але коли вони прийшли у села і розсіялися на грабунки, на них одразу напали передові вершники Фарнабаза[253], який приспів на допомогу віфінцям, намагаючись у спілці з ними не впускати еллінів у Фригію. Ці вершники вбили не менше 500 еллінів; решта порятувалася втечею на гору. /25/ Потім один з утікачів повідомив про подію у табір. Оскільки у цей день жертви були несприятливі, Ксенофонт узяв вола з упряжки, бо інших жертовних тварин не було, і, заколовши його, пішов на допомогу з усіма солдатами віком до 30 років. /26/ Вони повернулися в табір разом із урятованими солдатами. Час уже підходив до заходу, й елліни, занепавши духом, взялися до вечері, коли раптом загін віфінців напав з густого чагарника на передові пости, убив кількох чоловіків, а решту переслідував до самого табору. /27/ Зчинився галас, і всі елліни кинулися до зброї. Переслідувати ворогів і залишати табір уночі було ризиковано, бо ж місцевість являла собою гущавину, тому вони провели ніч зі зброєю в руках і під посиленою охороною. Розділ 5

/1/ Так минула ніч. А з настанням ранку стратеги відвели військо у неприступну місцевість. Воїни йшли за ними в обладунках і спорядженням. Ще до сніданку вони викопали рів, де знаходився доступ у неприступну частину мису, і перекрили його суцільним частоколом, залишивши три входи. Із Гераклеї прибуло судно з ячменем, худобою і вином. /2/ Ксенофонт, вставши на світанку, приніс жертву з приводу вирушання в похід, і священні знаки з першого ж разу виявилися сприятливими. Вже після закінчення жертвоприношення жрець Арексіон з Паррасія побачив правобіч орла, — а це віщувало успіх — і порадив Ксенофонтові вести військо. /3/ Вони перейшли через рів і зупинилися, приставивши зброю до ноги; через оповісника солдатам було звелено після сніданку виступити зі зброєю в руках, залишивши обслугу і рабів на місці. /4/ Відтак пішли всі, крім Неона, бо ж було вирішено, що його найкраще залишити в таборі для охорони майна та людей. Проте його лохаги і солдати пішли з військом, соромлячись товаришів, які пішли, і в таборі залишили тільки тих, кому було понад 45 років. Отже, ці залишилися, а решта вирушила в дорогу. /5/ Не пройшли вони і 15 стадій, як стали натрапляти на тіла вбитих. Тож було виладнано ар’єргард на фланзі з боку перших помічених трупів, і він поховав усіх убитих, знайдених на своєму шляху. /6/ Поховавши перших знайдених вбитих, військо просувалося і далі вперед, виставляючи ар’єргардні загони там, де траплялися непоховані тіла, і таким чином елліни поховали усі трупи, які зустрічалися на шляху. А коли військо вийшло на дорогу, яка вела із сіл, де лежало багато вбитих, їх позносили в одне місце і поховали.

/7/ Вже після полудня військо, пройшовши вперед за села, зайнялося добуванням провіанту, що траплявся на шляху фаланги, коли раптом елліни помітили ворога, що спускався з розташованих навпроти еллінів пагорбів і вишикувався також у вигляді фаланги. Це була численна кіннота і піхота. Річ у тому, що від Фарнабаза прибули навіть підкріплення під орудою Спіфрідата і Ратіна. /8/ Коли вороги побічили еллінів, вони зупинилися на відстані приблизно 15 стадій від них. Жрець еллінів Арексій одразу ж приніс жертву, і вона з першого разу виявилася сприятливою. /9/ Тоді Ксенофонт сказав: «Стратеги, я пропоную вишикувати позаду фаланги запасні лохи[254], які, стежачи за перебігом бою, в разі потреби приспіють на допомогу фаланзі і як свіжі сили, що зберігають бойовий лад, зможуть напасти на збитого з пантелику ворога». Всі погодилися з цим. /10/ «Отже, — сказав Ксенофонт, — ведіть військо вперед на ворогів і не зупиняйтеся доти, доки бачитимете перед собою ворога, а я наздожену вас після того, як відішлю лохи вам на підтримку». /11/ Після цього стратеги рішуче повели військо вперед, а Ксенофонт відділив від війська три останні шеренги в кількості приблизно 200 чоловік у кожній і звелів одному загонові іти слідом за правим крилом на відстані близько 1 плетра; ахеєць Самол командував цим загоном. Другому загонові він вказав місце за центром фаланги; цим загоном командував аркадець Піррій. Останній загін знаходився на лівому боці війська; командиром його