Читати книгу - "Останній тамплієр"

class="book">Тес вийшла із авто і раптом пожалкувала, що не розповіла Рейлі про те, що трапилося. Вона б так само приїхала сюди, а він тим часом влаштував би... Влаштував би що? Засідку? Ну прибула б група захоплення — люди з гвинтівками та гучномовцями оточили б її будинок і почали б горлати у мегафон щось на кшталт: «Виходь, підлий негіднику, з піднятими руками»? Потім потяглися б нескінчені години переговорів про звільнення заручників, а потім що — неминучий штурм? А штурм — це справа дуже ризикована, хоч як ретельно її не плануй. Давши волю своїй уяві, Тес все ж намагалася зосередитися на навколишніх реаліях. Та ні, мабуть, вона зробила таки правильний вибір.

У будь-якому разі, щось змінювати було вже запізно — вона вже приїхала додому.

Наблизившись до дверей, Тес раптом завагалася, уявивши, як все було: Венс натиснув на дзвоник, вийшла Ейлін, і він з нею поговорив. Кілька слів про Олівера Чайкіна, про Тес — і її матір абсолютно обеззброєна, а може — і зачарована.

Яка, все ж таки досада, що вона не попередила Рейлі!

Встромивши ключ у замок, Тес відімкнула двері, увійшла до вітальні, і перед її поглядом постала сюрреалістична картина: Венс сидів із її матір'ю на дивані, сьорбав чай і розводив з нею приємні теревені. З кімнати Кім долинала музика. Її дочка була нагорі.

Ейлін аж рота роззявила, побачивши, у якому жалюгідному і скуйовдженому стані була її дочка. Вона скочила на ноги.

— Господи, що з тобою, Тес?

— З тобою все гаразд? — встаючи, промовив Венс голосом, у якому бриніли непідробні тривога і занепокоєння.

«Ти диви, як він уміє себе контролювати!» — Тес витріщилася на Венса, ледь стримуючи лють, яка зараз притупила усі інші почуття.

— Все гаразд. — Вона навіть примудрилася зобразити посмішку. — На вулиці, поруч із офісом, прорвало каналізацію, у калюжу влетіла вантажівка і оббризкала мене з голови до ніг, і... втім, вам це нецікаво.

Ейлін взяла дочку за руку.

— Люба, тобі треба перевдягтися, а то ти застудишся. — Потім поглянула на Венса. — Ви нас трохи зачекаєте, добре, Віллє?

Тес знову поглянула на Венса широко розкритими очима. А той стояв собі, ніби нічого не сталося, випромінюючи симпатію і турботу.

— Боюсь, мені вже час іти. — Він пронизливо довго поглянув у очі Тес. — Якщо хочеш — дай мені ті папери, і я відразу ж піду. До того ж, вам тільки гостя й не вистачало у такий неприємний момент.

Тес мовчки стояла, спопеляючи Венса поглядом. Запанувала оглушлива тиша. Ейлін подивилася на професора, потім на Тес, яка збагнула, що мати почала відчувати щось недобре. Тому вона швидко перервала мовчанку й удавано-доброзичливо посміхнулася Венсу.

— Ну звичайно ж. Вони тут, зі мною. — Вона засунула руку в сумку, дістала звідти рукописи і подала йому. Професор простягнув руку, і кілька секунд вони стояли, тримаючись за сувій з протилежних боків.

— Дякую. Я почну працювати з ними відразу ж, як тільки зможу.

Тес видавила із себе іще одну посмішку.

— Це буде класно.

Венс повернувся до Ейлін і взяв її руку у свої.

— Мені було дуже приємно.

Ейлін знітилася і зашарілася, радісно сяючи після такого компліменту. Тес відчула величезне полегшення від того, що її матір не дізналася, ким насправді був Венс. Принаймні, поки що. Вона обернулася до Венса і глянула йому в очі, намагаючись прочитати його думки. Той теж поглянув на неї, намагаючись зробити те ж саме.

— Ну, мені треба йти. — Він кивнув Тес. — Ще раз дякую.

— Нема за що.

Уже в дверях він обернувся і сказав, звертаючись до Тес:

— Невдовзі побачимось.

І з цими словами пішов геть.

Тес відійшла від матері й, стоячи у дверях, спостерігала, як Венс сів у машину і поїхав. Мати приєдналася до неї.

— Такий приємний мужчина! І чому ти мені раніш не сказала, що знайома з ним? Він розповів, що колись працював з Олівером.

— Та облиш про це, мамо, — тихо сказала Тес, поволі зачиняючи двері.

Її руки і досі тремтіли.

41

У довгастому дзеркалі ванної кімнати Тес нарешті побачила себе. Ще ніколи не була вона такою замурзаною, скуйовдженою і блідою. І хоча дрож від напруження і втоми і досі пульсував у її ногах, вона не поспішала сідати. Тес знала, що коли вона присяде — після всього, що сталося сьогодні — то підвестися зможе не скоро. Окрім того, вона знала також, що день іще не скінчився: до неї їхав Рейлі. Він зателефонував невдовзі після того, як поїхав Венс, і тепер поспішав до неї. І хоча по телефону його голос видавався спокійним, Тес не сумнівалася, що він на неї страшенно злий. Довго їй доведеться виправдовуватися!

До речі, вже не вперше.

Тільки цього разу виправдовуватися буде набагато важче. Їй доведеться пояснити Рейлі причини її недостатньої довіри до нього, через що, власне кажучи,