Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Танець білої тополі 📚 - Українською

Читати книгу - "Танець білої тополі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Танець білої тополі" автора Надія Павлівна Гуменюк. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 80
Перейти на сторінку:
сусід, Михайло Бакун, якого він не раз рятував від радикуліту, і Грицько Мельник з Пігунівського кутка.

Хотів уже обізватися до чоловіків, але щось зупинило його. І добре, що зупинило, – вони говорили про нього.

– І що тутка між цеглою клали, що вона як прикипіла одна до одної? Кажуть, у Луцькому замку такі крепкі мури, бо в заміс яйця додавали, цілими фурманками звозили з навколишніх сіл. А бодай тобі! Не відбити, не відірвати. Грицьку, як ти думаєш, тут справді Левко Черкас того?.. Аж не віриться.

Голос Михайла невпевнений і трохи зляканий. Він взагалі чоловік полохливий, а тут… Все-таки в цьому будинку люди живцем згоріли. І не поховали ж їх за християнським звичаєм. Закопали та й по всьому.

– А я знаю, Черкас чи ні? Не я ж тутка із запалками вночі грався та червоного півня пускав. Мо’, й справді застукали його тут ті, хто шукав. Він же змалечку сюди до шляхтянки бігав. Вона якась неприкаяна, а він мало що не молився на неї. Та й знову ж таки – тітка його тут жила, могла приховати свого небожа. А мо’, й досі десь ховається хлопака. Ну знайшли кістки. А хіба на них написано, чиї вони? Та й чогось же Репета казав ниньки про Черкаса. Тіко прийшов у село, і зразу – про нього. Зрадник буцімто він, не просто поліцаєм був, а ще й червоних партизан німакам видав. Шибениця його жде.

– Німакам?! Так вони ж самі його шукали, все село перетрусили. Хіба так буває?

– Буває, що й курка співає! – сплюнув Мельник. – Репета так блутав, що я мало що второпав. Ти б став його перепитувати? І я не став. Головне, каже: як тіко хто десь побачить Черкаса, то щоб зразу ж сповістив. І без суда і слідства… Всі вороги, каже, повинні висіти на шибеницях, перед сільрадою. Щоб инші боялися. І визволителів щоб шанували.

– Визволитель… Мона подумати, то він німців із села вигнав. Прийшов з партизанки, як уже було по всьому. А Левко… Ну який же він ворог? Та неправда то!

– А тобі що до того? – не дав Михайлові договорити Мельник. – Мовчи, глуха, – менше гріха. Правда – неправда… Чия власть, того й правда! Споконвіків так. От хай і розбирається Платон. На те він і власть. А моє діло маленьке – хату відремонтувати, бульбу викопати, сина вженити, внуків діждатися. От хто його, того Черкаса безрукого, смикав сунути скрізь свого носа?

– Ну й жипало ти, Грицьку. Таке скажеш – безрукий. Ну було колись у маленстві, було та й загуло. А потім стали руки в Левка такі, що ще пошукати. Золоті стали руки! Без них я б оце, може, й не стояв тутечки. Як скрутило в три погибелі, то хто на поміч прийшов? Хто? Черкас! І хіба тіко мені? Та ти згадай.

Михайло вперто намагається захищати сусіда. Але Мельника ніхто не перепре.

– А що руки без голови? Та при розумній голові з такими руками мона було як у Бога за стіною сидіти. І ніхто б не зачепив. У щось, певно, втелющився Левцьо, раз його так усі хочуть знайти – і німці шукали, і совіти шукають. Не з доброго ж дива їхню хату спалили. А сидів би дурний Черкас тихо й не рипався, дивись, і хата була б ціла, і, мо’, батько зостався б живий. Ще ж не такий і старий був Сянько.

«Сидів би я тихо, то й від ваших хат попелище зосталося б, і всього села, може, досі не було б. А якби й було, то син ваш, дядьку Грицьку, точно наймитував би зараз у тому фатерлянді. Клепав би на військовому заводі зброю для армії фюрера або гнувся б на якогось німецького бауера[43], щоб солдати Рейху не голодували, мали по саму зав’язку і м’ясних консервів, і галет, і шнапсу з ковбасками, – подумав Левко. – Пощастило ж вашому Миколці, мудрий дядьку Грицьку, що я, такий дурний, не сидів сидьма і все-таки рипався, що село на ноги підняв, хлопців і дівчат рятував. А може, й серед живих уже не було б вашого сина… Може, й не доїхав би Миколка до Рейху, у теплушці помер від дизентерії або тифу. Життя – то такий крутіж… Підхопить, затягне, як тріску, і не знаєш, з якого боку випірнеш, на який берег тебе викине».

Болісно стиснулося серце, на правій скроні прискорено запульсувала жилка – здавалося, що вона ось-ось лопне. От і дочекався! От і повернувся! Знову треба втікати, ховатися. Але з Вишеньки досить. Хай залишається у будинку.

Вишенька навіть слухати не захотіла. Ні, вона буде з ним! Потім, пізніше щось придумають, але поки літо…

* * *

Управу знову змінила сільрада. Головою став Платон Репета. Війна тривала. Тепер уже між українськими повстанцями і радянською владою. Перші, змушені ще під час німецько-радянської війни таборуватися в лісах, жили вірою в національну державу і покладалися на підтримку місцевого населення, кров’ю від крові і плоттю від плоті якого були. Другі перекривали їм доступ до сіл, перерізували артерії, які робили повстанців у лісі і їхніх земляків у селах єдиним кровоносним національним організмом. Використовували для цього все – обшуки, арешти, облави, зачистки.

Якоїсь ночі Левко вийшов на гору і відчув: із селом щось не так, щось у ньому змінилося, чогось йому бракує. Але чого? Довго придивлявся, прислухався, навіть принюхувався і нарешті зрозумів: село незвично тихе, зовсім не чути собак.

Собаки справді зникли. Одні казали, що їх потай винищили «стрибки», щоб не сповіщали своїм лементуванням господарів про те, що до них наближаються з обшуками або арештами. А

1 ... 60 61 62 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Танець білої тополі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Танець білої тополі"