Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Рогнеда 📚 - Українською

Читати книгу - "Рогнеда"

255
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рогнеда" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 92
Перейти на сторінку:
племінні, додержавного типу об’єднання. Майже кожного року величезні печенізькі орди вдиралися до переяславських і півдня київських земель, часом доходячи до стольного граду Русі. Вони вбивали і полонили тисячі руських людей, грабували й палили міста і села, витоптували посіви й луки. Але на шляху загарбників стали руські ратники, оспівані в билинах, як богатирі землі Руської. Та й сама героїчна боротьба давньоруського народу на чолі з князем Володимиром проти вторгнень печенігів викликала до життя великий цикл билин про славного, доблесного, мужнього і мудрого володаря Красне Сонечко» (М. Ф. Котляр). 2. Є на Вкраїні село Печеніги…

Є, є. І не одне. І всі їхні назви пов’язані з ними, з печенігами.

Є село Печеніги на Харківщині, є село Печеніги на Чернігівщині, Печеніжки – на Івано-Франківщині…

Печеніги з’явилися у прикаспійських степах у VIII ст., витіснивши хозар, вони вийшли і в придонецькі степи. Просуваючись до Дунаю, кочовики перетнули шлях «Із варяг у греки», грабуючи купців. За свідченням літописів, київські князі з 915 року до 1036-го вели з печенігами криваві й тяжкі війни. І лише 1036 року дружина князя Ярослава Мудрого остаточно розгромила печенігів біля Києва – на згадку про цю перемогу побудовано Софійський собор. Але до того далекого року 1036 ще треба було дожити і вистояти в безперервних кривавих січах.

Кочівники, які колись грабіжничали й безчинствували на наших землях, а потім або пішли, або «погибоша, аки обре», залишили про себе згадку на віки – в назвах українських поселень. Це хоча б Торчин, Торське (на згадку про торків). Ціла низка однотипних назв є в Україні, у яких згадуються кляті торки.

Села Велике і Мале Половецьке – віковічна згадка про половців, які колись розбійничали в тих краях.

А різні населені пункти з назвами Турки, Турчини, Козари, Козарівка (себто хозари)… Узин, місто Саки в Криму, Бердичів (від берендичів), Куманівка, Кумани (тюркські слова, що означають народ, люди), Татарівці, Татарка – зрозуміло, звідки назва, Черкаси (чорні клобуки) і так… аж до Чемерисів Волоських (Вінницька область), до селища Чемерівці (Хмельниччина) – пояснень таким назвам багато. Дехто виводить їх від найменування кіммерійці (найдавніший народ, відомий на нашій території), інші – від тюркських племен чемерисів, які наймалися на службу до польських магнатів. Вони родичалися з українським населенням, ставали хліборобами, українцями. А дехто вважає, що це – марійці, які перебиралися в давні часи на Україну, воювали навіть у війську Богдана Хмельницького і з часом, зукраїнізувавшись, стали своїми на Україні[22]…

Руські князі тільки тим і зайняті були, що постійно відбивали напади печенігів і самі ходили проти них з військом. Один лише Володимир Святославич провів сім великих воєн (збереглися про них дані) проти печенігів у 990, 992 (двічі), 996, 997, 1001 і 1004 роках. І у всіх, за твердженням літописців, руські раті здобули перемогу, хоча, звісно, були (на війні, як на війні) і гіркі поразки.

Володимир Святославич не лише воював з печенігами у «чистому полі», як співається в билинах, він створив могутню, чималу завдовжки, захисну систему.

Звернімося до Нестора:

«І мовив Володимир: «Недобре, що мало міст поблизу Києва». І почав ставити міста по Десні, й по Остру, і по Трубежу, і по Сулі, і по Стугні. І став набирати мужів кращих зі словен, і з кривичів, і з чуді, і з в’ятичів, і ними населив міста, тому що була війна з печенігами. І воював з ними, і перемагав їх».

Зводячи на порубіжжі фортеці, збирав для них людей з усієї держави, з усіх кінців. З Придніпров’я теж.

Одночасно з містами-фортецями на порубіжжі поміж ними з наказу Володимира зводилися земляні вали, на які ставали міцні й високі дубові гостроколи. Літопис свідчить: такі вали зводились уздовж природних рубежів – рік, що самі по собі були важкодоступними для кочівників.

І навколо Києва, на великій території Наддніпрянщини, оточуючи стольний град Русі, з півдня, заходу і зі сходу на тисячу кілометрів протяглися земляні насипи, більшість із яких збереглися й по наші дні. Пізніше, коли вже почали забувати, хто їх споруджував, виникали цілі низки слов’янських легенд і казок, у яких діють різні міфічні велетні – «Кузьмодем’ян», «Борисогліб», – як уже за християнських часів стали називати уявних велетнів, які буцімто й нагорнули ті вали. Той прадавній богатир відважно бився… З ким? Та звичайно ж, із гігантським змієм. З отим, що поїдом їв людей, а вцілілих тримав у чорному рабстві. І богатир, здолавши у тяжкому поєдинку те страховище, аби звести його зі світу, запріг людожера у плуг…

3

Ось як про це розповідає українське передання[23] «Зміїв вал»:

«Колись-то недалечко від Сквири жила люта змія; накоїла вона багацько лиха людям, – кажуть, що вона буцімто тільки і їла, що хлопців та дівчат молодих. Так уже що не робили, щоби відрятуватися від цієї лютої змії, так ні! нічого не пособляє.

1 ... 60 61 62 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рогнеда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рогнеда"