Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ратники князя Лева 📚 - Українською

Читати книгу - "Ратники князя Лева"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ратники князя Лева" автора Петро Михайлович Лущик. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 74
Перейти на сторінку:
жителів якої опанувала гординя. А подальші землі вже у володінні монголів. На жаль, зустрічаються і розбійники. Можу вам запропонувати охорону.

— Я вдячний Вашій величності за таку турботу, але якщо проблема лише в цьому, то нехай Ваша величність не хвилюється. Нам відомо, що Тустань збирає мито за прохід єдиною поблизу неї дорогою, і якщо подорожній розплачується, то його не чіпають. Ми готові до цього. Що ж до розбійників — то, з вашого дозволу, у нас є мечі, які, сподіваюся, відіб’ють бажання будь-кого познайомитися з ними, — відказав тевтонець.

Хоч Леву і не сподобалася перспектива, що якісь озброєні іноземці гулятимуть його землями, але він не міг не відзначити слушність такої перестороги. Лев лише кивнув головою, даючи згоду.

— Ви отримаєте листа завтра, — сказав він.

Капітульєр зрозумів, що аудієнцію завершено. Чемно вклонившись, Ульріх фон Зальц залишив залу. Підвелася і Констанція.

— Піду відпочину, — сказала вона.

Лев провів її поглядом.

— Ідіть і ви, — сказав король юнакам. — Вас чекає вчитель латини.

Юрій і Римунт неохоче підвелися.

— Але, батьку, я хочу бути присутнім, коли ти вирішуватимеш державні справи! — спробував заперечити Юрій.

— Aliis si licet, tibi non licet! — повчально сказав Лев.

— Що це означає? — поцікавився Юрій.

— А от нехай це вам перекладе вчитель!

Невдоволені такою відповіддю, юнаки покинули залу.

— Якщо це дозволено іншим, то не означає, що дозволено тобі! — переклав Захарій. — Боюся, князю, що колись твій син нагадає нам цей вислів!

Лев Данилович усміхнувся.

— Сподіваюся, що так і буде, — сказав він. — Але щоб так сталося, потрібно і нам потрудитися. Воєводо!

Діонісій Павлович став перед королем. Він був значно старший за Лева і навіть від Захарія, свого часу служив ще Данилові, проявив себе у війні з Бурундаєм і навіть відбив у темника сильно укріплене Межибоже. Тепер же Лев повелів Діонісію з’явитися у Львові. Незвиклий до подібної уваги, воєвода чекав наказу короля.

— Воєводо! Наказую тобі негайно відправитися у Тустань, — сказав Лев.

— Так, князю! — з готовністю відповів Діонісій. — Що я маю зробити?

— У воєводи Світозара зібралася сотня ратників. Тобі належить на чолі війська вирушити на Київ.

В очах Діонісія майнула іскра подиву.

— Князю?..

— Що робити — знає Світозар. Від нього ти дізнаєшся решту. Візьми з собою Ратибора. Він і дорогу знає, і помічником тобі буде у поході.

— Так, князю! — схилив голову Діонісій.

— Вирушаєте зараз же! Не треба, щоб про вас дізналися німці. Їх ми затримаємо на два дні. Цього вам вистачить, щоб добратися до Тустані. Перекажи Світозару, що німцям — ніякої поблажки. Їхній шлях проляже через землі Ногая. Того, звичайно, цікавитиме, які у нас справи. Для інших Тустань повинна залишитися занозою королю Руському. Тобто мені.

Коли Діонісій відкланявся і пішов шукати Ратибора, який вже давно виявився втаємниченим у королівські справи, Захарій здивовано запитав:

— Київ?

— Саме так — Київ.

— А навіщо? По-перше, що ти там забув? Після Батия від нього заледве лишилася двадцята частина людей і домів. А по-друге, як бути з Ярославом? Він отримав ярлик від хана.

— Розумієш, Захарію, титул короля Русі, отриманий мною від брата і дядька, означає титул короля всієї Русі, а не лише її західної частини. А Русь — це Київ. Згадай, як пхалися на київський престол різні князьки. Їм не потрібен був Київ. Один Боголюбський наробив Києву більше шкоди, ніж сам Батий! Зате гордо носили титул князя київського.

— А Ярослав? — запитав Захарій.

— Та який він князь київський?! Випросив ярлик, як і його брат Олександр, але жодного разу ні той, ні той і дня не прожив у Києві.

— Але і ти також не будеш!

— Не буду, — згодився Лев. — Зате до Києва звідси менше, ніж до Новгорода, де зараз приймає своїх покровителів князь київський Ярослав.

— І яке завдання Діонісія? Вигнати намісника Києва, як там його?

— Брячеслав. Ні, його Діонісій виганяти не буде. Він сам втече! Побіжить до Новгорода, можливо, навіть не верхи, скаржитися на мене.

— А Ярослав побіжить до хана скаржитися на тебе. Не думаю, що Менгу-Тимур зрадіє твоєму рішенню захопити Київ.

Лев махнув рукою.

— Я стану київським князем, — впевнено сказав він. — Але згодом. Тепер же хочу просто налякати Ярослава і побачити, як відреагує на це хан. І залежно від реакції Менгу-Тимура я вирішу, як діяти далі. А поки що Діонісій нехай лише появиться в Києві.

— Чому ти, князю, не повідомив йому деталі? Не довіряєш?

— Я багато кому не довіряю. Але тут інше. Не хочу, щоб хтось раніше дізнавсь про мої наміри.

— А що скаже Мстислав

1 ... 60 61 62 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ратники князя Лева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ратники князя Лева"