Читати книгу - "Ратники князя Лева"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я вдячний Вашій величності за таку турботу, але якщо проблема лише в цьому, то нехай Ваша величність не хвилюється. Нам відомо, що Тустань збирає мито за прохід єдиною поблизу неї дорогою, і якщо подорожній розплачується, то його не чіпають. Ми готові до цього. Що ж до розбійників — то, з вашого дозволу, у нас є мечі, які, сподіваюся, відіб’ють бажання будь-кого познайомитися з ними, — відказав тевтонець.
Хоч Леву і не сподобалася перспектива, що якісь озброєні іноземці гулятимуть його землями, але він не міг не відзначити слушність такої перестороги. Лев лише кивнув головою, даючи згоду.
— Ви отримаєте листа завтра, — сказав він.
Капітульєр зрозумів, що аудієнцію завершено. Чемно вклонившись, Ульріх фон Зальц залишив залу. Підвелася і Констанція.
— Піду відпочину, — сказала вона.
Лев провів її поглядом.
— Ідіть і ви, — сказав король юнакам. — Вас чекає вчитель латини.
Юрій і Римунт неохоче підвелися.
— Але, батьку, я хочу бути присутнім, коли ти вирішуватимеш державні справи! — спробував заперечити Юрій.
— Aliis si licet, tibi non licet! — повчально сказав Лев.
— Що це означає? — поцікавився Юрій.
— А от нехай це вам перекладе вчитель!
Невдоволені такою відповіддю, юнаки покинули залу.
— Якщо це дозволено іншим, то не означає, що дозволено тобі! — переклав Захарій. — Боюся, князю, що колись твій син нагадає нам цей вислів!
Лев Данилович усміхнувся.
— Сподіваюся, що так і буде, — сказав він. — Але щоб так сталося, потрібно і нам потрудитися. Воєводо!
Діонісій Павлович став перед королем. Він був значно старший за Лева і навіть від Захарія, свого часу служив ще Данилові, проявив себе у війні з Бурундаєм і навіть відбив у темника сильно укріплене Межибоже. Тепер же Лев повелів Діонісію з’явитися у Львові. Незвиклий до подібної уваги, воєвода чекав наказу короля.
— Воєводо! Наказую тобі негайно відправитися у Тустань, — сказав Лев.
— Так, князю! — з готовністю відповів Діонісій. — Що я маю зробити?
— У воєводи Світозара зібралася сотня ратників. Тобі належить на чолі війська вирушити на Київ.
В очах Діонісія майнула іскра подиву.
— Князю?..
— Що робити — знає Світозар. Від нього ти дізнаєшся решту. Візьми з собою Ратибора. Він і дорогу знає, і помічником тобі буде у поході.
— Так, князю! — схилив голову Діонісій.
— Вирушаєте зараз же! Не треба, щоб про вас дізналися німці. Їх ми затримаємо на два дні. Цього вам вистачить, щоб добратися до Тустані. Перекажи Світозару, що німцям — ніякої поблажки. Їхній шлях проляже через землі Ногая. Того, звичайно, цікавитиме, які у нас справи. Для інших Тустань повинна залишитися занозою королю Руському. Тобто мені.
Коли Діонісій відкланявся і пішов шукати Ратибора, який вже давно виявився втаємниченим у королівські справи, Захарій здивовано запитав:
— Київ?
— Саме так — Київ.
— А навіщо? По-перше, що ти там забув? Після Батия від нього заледве лишилася двадцята частина людей і домів. А по-друге, як бути з Ярославом? Він отримав ярлик від хана.
— Розумієш, Захарію, титул короля Русі, отриманий мною від брата і дядька, означає титул короля всієї Русі, а не лише її західної частини. А Русь — це Київ. Згадай, як пхалися на київський престол різні князьки. Їм не потрібен був Київ. Один Боголюбський наробив Києву більше шкоди, ніж сам Батий! Зате гордо носили титул князя київського.
— А Ярослав? — запитав Захарій.
— Та який він князь київський?! Випросив ярлик, як і його брат Олександр, але жодного разу ні той, ні той і дня не прожив у Києві.
— Але і ти також не будеш!
— Не буду, — згодився Лев. — Зате до Києва звідси менше, ніж до Новгорода, де зараз приймає своїх покровителів князь київський Ярослав.
— І яке завдання Діонісія? Вигнати намісника Києва, як там його?
— Брячеслав. Ні, його Діонісій виганяти не буде. Він сам втече! Побіжить до Новгорода, можливо, навіть не верхи, скаржитися на мене.
— А Ярослав побіжить до хана скаржитися на тебе. Не думаю, що Менгу-Тимур зрадіє твоєму рішенню захопити Київ.
Лев махнув рукою.
— Я стану київським князем, — впевнено сказав він. — Але згодом. Тепер же хочу просто налякати Ярослава і побачити, як відреагує на це хан. І залежно від реакції Менгу-Тимура я вирішу, як діяти далі. А поки що Діонісій нехай лише появиться в Києві.
— Чому ти, князю, не повідомив йому деталі? Не довіряєш?
— Я багато кому не довіряю. Але тут інше. Не хочу, щоб хтось раніше дізнавсь про мої наміри.
— А що скаже Мстислав
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ратники князя Лева», після закриття браузера.