Читати книгу - "Сміливий чунг"

Молода пома ще змалечку виявляла неабияку кмітливість. Усе нове, що вона чула, бачила або робила, приєднувалося до вже набутих навичок та досвіду і ще дужче загострювало її розум. Її увагу завжди привертало все нове, з чим вона зустрічалася вперше. Чи це була довга витка рослина, за яку вона зачепилась ногою, чи барвисте перо, яке загубив крі-рі, чи шматочок кістяної шкаралупи та-ма, чи висхла і вибілена дощем кістка якоїсь тварини — усе це ставало об’єктом її уваги. Коли вона чула рев або скавчання якоїсь тварини, то одразу починала її наслідувати. Зачувши щебетання якогось дзвінкоголосого крі-рі, починала щебетати й собі. Звичайно, не зовсім так, як він, бо ніякий чунг і ніяка інша тварина неспроможна була точно наслідувати спів тих пістрявих дзвінкоголосих крі-рі. Але їй здавалося, що вона їх наслідує точно, це її дуже тішило й заохочувало наслідувати ще старанніше. У таких випадках вона підводила вгору голову і намагалась побачити цього маленького, пістрявого співуна. Якщо їй вдавалося помітити його, вона швидко вилазила на дерево й невдоволено скімлила, бо не могла його спіймати.

Одного разу вона знайшла половинку порожньої шкаралупи з якогось плода, наповнену дощовою водою. Намагаючись зрозуміти, яким чином вода опинилася в шкаралупі, вона підняла її і ненароком облила собі обличчя й груди. Це незвичайне купання їй сподобалось, і вона почала шукати нових шкаралупок з водою. Але нічого не знайшовши, присіла біля струмочка, зачерпнула в пригорщу води й хлюпнула собі в обличчя й на груди. Вона знала, що всі чунги п’ють воду, зачерпуючи її руками, але ще ні разу не бачила, щоб хтось із них плескав собі водою в обличчя та на груди. Вперше це зробила Молода пома, і не лише плеснула на себе водою, а й провела мокрими долонями по грудях, вдоволено захихикавши.

Іншим разом з нею трапилася ще цікавіша пригода. Нахилившись над невеличким джерелом з чистою, прозорою водою, щоб зачерпнути її в жменю й напитися, Молода пома раптом відскочила назад і здивовано вигукнула:

— А-ха-кхва-а!

Вона побачила у воді малого чунга, і його несподівана поява її страшенно вразила. Зіщулившись, вишкіривши зуби й наїжившись, ладна ту ж мить кинутися в бійку з тим малим чунгом, якщо він виявиться задиракою, вона зачекала, доки той вискочить з води. Проте вода лишалася й далі такою ж спокійною, з цілком гладкою поверхнею. У глибині джерела віддзеркалювалися темні віти навколишніх дерев. Між ними виднілися маленькі світлі плямки небесної синяви, а маленький чунг заховався і більше не показувався.

Тоді Молода пома знову обережно й нерішуче підкралася до джерела, знову нахилила голову над водою і…

О! Маленький чунг з’явився знову! Спочатку він виглянув обережно й нерішуче, як і вона сама, і так само, як вона, вишкірився й підозріливо глянув на неї. Обличчя його було таке саме, як у неї, і низьке чоло, і густе волосся; на зріст він також був подібним до неї. І точно повторював кожен її рух.

Цікава, але боязка й насторожена, Молода пома почала тихенько задкувати, не зводячи з нього очей. Але маленький чунг також почав віддалятись у глибину джерела. Пома нахилилася над джерелом, і маленький чунг одразу наблизився до неї. Вона заричала на нього. Заричав і маленький чунг. Пома простягла до нього руку, він до неї також. Вирішивши, що маленький чунг навмисно сховався в воду, щоб дратувати її, або ж хоче погратися з нею, вона нахилилася ще нижче й почала його уважно розглядати. Потім, щоб маленький чунг не випередив її і не схопив першим, вона швидко занурила в воду руку й задирливо закричала:

— Ха-ка-ка! Ха-ка-ка!

Але пальці її виявились порожніми, а дзеркальна поверхня води захиталась, захвилювалась, і маленький чунг знову щез. Не було ніякого сумніву в тому, що він був прудкішим і спритнішим за неї й сховався раніше, ніж вона встигла його схопити. Пома присіла біля джерела й почала чекати. Вода заспокоїлась, і маленький чунг з’явився знову. Спочатку він швидко бігав туди й сюди, так що вона ледве встигала його побачити, потім знову почав її дратувати. Нарешті втихомирився і майже торкався своїм носом її. Молода пома знову занурила руку, щоб схопити його, але знову не встигла.

Це її розсердило, і вона вирішила за всяку ціну зловити цього зухвалого й спритного задираку. Пома вдалася до хитрощів — вона захихикала, а тимчасом повільно, ледве помітно простягала до нього руку. Маленький чунг також захихикав і також почав повільно простягати до неї руку. І коли їхні пальці зустрілися на поверхні води, пома раптом схопила простягнуту руку. Але й цього разу нічого, зовсім нічого, крім води. Маленький чунг знову кудись щез.

Ще довго Молода пома пробувала зловити цього маленького хитруна, схопити його хоча б за один палець, та все марно. Обурена, вона вже ладна була заплакати з досади й гніву, коли раптом помітила, що це — молода пома, достоту як вона сама, з таким же голим животом і стегнами. Дивна догадка раптом сяйнула в її свідомості: і вода ця, як усяка вода, і джерело, як джерело, і в джерелі цьому немає ніякого неба й ніяких віт, — вона просто дивилася в воду!.. Так, це щось подібне до тіні, яка падає від кожного чунга, коли на нього світить біле світило!..

— Ха-ка-ка! Ха-ка-ка! — закричала Молода пома, зрадівши від цієї нової догадки.

Її радісний крик привабив до джерела й інших маленьких чунгів. Бажаючи поділитися з ними своїм відкриттям, вона показала розчепіреними пальцями на своє відображення у воді й пробубоніла:

— Ак-бу-бу-бу! Ак-бу-бу-бу!

Оточивши її і посхилявшись над джерелом, маленькі чунги повитріщали очі на інших таких самих маленьких чунгів, що були на дні джерела, і теж забубоніли: