Читати книгу - "Над Тисою"

— Дякую за блискучу атаку, сер.

— Ну, поговоримо про «Колумбуса», — запропонував «Бізон», прямуючи в куток більярдної, де палав камін.

Приступаючи до справи, якій присвятив усе життя, генерал зовсім перемінився. Маленькі тьмяні очі заблищали, на дряблих щоках з'явився рум'янець, і в голосі прозвучала відверта панська владність.

Вмостившись у кріслі правою щокою до вогню, димлячи смердючою сигарою, «Бізон» сказав:

— Доповідайте!

— Моя доповідь, сер, цього разу буде дуже коротити. Нам досі, на жаль, не вдалося з'ясувати, що трапилося з «Колумбусом».

«Бізон» здивовано поглянув на Файна і презирливо посміхнувся:

— Як це розуміти? Ви, здається, і досі не хочете вірити в те, що операція «Колумбуса» провалена?

Пробачте, сер, я хотів тільки сказати, що мені не вдалося з'ясувати причини провалу операції «Колумбуса». Ми втратили зв'язок з Явором і тому нічого, зовсім нічого не знаємо. Є підстави думати, що провалився і Стефан Дзюба, наш резидент у Яворі.

— Як ви підтримували з ним зв'язок?

— За допомогою провідника вагона з поїзда Явір — Будапешт. Це через нього ми одержали документи Бєлограя, добуті нашим резидентом. Але провідника нещодавно перевели на іншу лінію, всередині країни.

— А рація? Чи мав її явірський резидент?

— Так, мав, але користувався нею лише в тих випадках, коли не міг зв'язатися зі мною іншим способом.

— Де зберігався радіопередавач?

— Дзюба мав абсолютно надійну схованку. В безлюдному гірському лісі.

«Бізон» замислено подивився на вогонь в каміні, погрів над ним руки.

— То ви гадаєте, — сказав він після паузи, — що разом з Кларком провалилися Дзюба і агент Скибан?

— Так, сер.

— А які у вас підстави для цього?

— Цілковите мовчання Дзюби. Втративши можливість інформувати мене через провідника поїзда Явір — Будапешт, Дзюба повинен був негайно зв'язатися зі мною по радіо. Він цього не зробив. Отже — провал!

— Не обов'язково, — заперечив «Бізон». — Ви, сподіваюсь, регулярно читаєте «Закарпатську правда»?

— Так, сер.

— А чому номер від двадцять п'ятого квітня не прочитали?

— Ще не роздобув. А що там?

«Бізон» потягнувся до мармурової дошки каміна, взяв портфель, вийняв з нього свіжий номер «Закарпатської правди».

— Зверніть увагу на замітку, надруковану на четвертій сторінці, у відділі пригод.

Спохмурнівши, в передчутті чогось поганого, Файн прочитав таке:

«Нещодавно на гірській дорозі в Оленячому урочищі звалилася в провалля вантажна машина, яка належала явірській артілі «Меблі». При катастрофі загинули голова правління Дзюба і шофер Скибам. Районна автоінспекція встановила причини аварії. Дзюба, не маючи прав на водіння машини, відсторонив від управління машиною Скибана і сів за руль. Будучи в нетверезому стані, адміністратор злочинно використав свою владу, що коштувало життя йому і шоферу, а правлінню артілі — машини».

Джон Файн повернув газету «Бізону», голосно зітхнув:

— Ху, полегшало! Признатись, я чекав гіршого. Отже, Дзюба і Скибан не провалилися разом з Кларком. О, це різко міняє всі мої припущення.

— Передчасно радієте, Файн, — скривився «Бізон». — По-моєму, не виключено, що Дзюба все-таки провалився.

— А як же газетна хроніка?

— Цю хроніку могла вигадати радянська контррозвідка з метою ввести нас в оману.

— Але «Закарпатську правду» читаємо не тільки ми з вами. В Оленячому урочищі живуть тисячі людей. Їх не обдуриш. Ні, сер, замітка, напевне, відповідає дійсності.

— Припустимо, що ця подія мала місце. Але яка її справжня причина? Чи справді Дзюба був п'яний? Чи не свідомо він спрямував грузовик у провалля? Коли так, то чому? Чи не тому, що відчув на шиї зашморг цього, як його…

— Зубавіна, — підказав Файн.

— Еге ж. Зрозумівши безвихідність свого становища, він і покінчив з собою.

— Знову неможливо, сер.

— Чому?

— В цьому випадку газета не надрукувала б такої замітки.

— Все можливо, Файн. У радянських розвідників добра фантазія і багато резервних, найнесподіваніших прийомів. Не треба забувати про це… Дзюба міг напитись до нестями?

— Ні. Він пив багато, але вміло.

— От бачите! — зрадів «Бізон». — Виходить, версія газети підозріла.

Файн не погодився з шефом.

— Сер, нічого підозрілого в цьому немає. Дзюба міг забрати руль у Скибана, міг перед цим чимало випити, міг ненавмисне загнати машину в провалля.

— Не вірю! Що вдієш, Файн, коли нюх у мене такни, що будь-який собака-шукач позаздрить! — «Бізон» любовно дав собі кілька щиглів по рихлому, м'ясистому носі. — Відчуваю: не так щось, не по правді… Однак повернемось до «Колумбуса». Що ви зробили для з'ясування його становища? Чому не послали у Явір спеціальної людини?

— Мені здавалось, після того, що трапилось, я не мав права на такий риск. Я чекав ваших вказівок.

— Яка запізніла обережність! — насмішкувато вигукнув «Бізон». — Про це треба було подумати ще тоді, коли затівали операцію.

Джон Файн з м'яким докором подивився на шефа:

— Хто ж знав, що так трапиться! Здавалося, справа цілком певна.

— Не всім так здавалось. Згадайте, шановний Файн, мої сумніви і попередження. Ви намагались перекопати мене, що вони марні, безпідставні.

«Бізон» кинув у камін недокурену сигару і вийняв з коробки нову.

— А взагалі, не варто було посилати в Явір «Колумбуса». У вас там був досвідчений, багаторічний резидент Дзюба з непоганими помічниками.

— Дзюба забезпечував нас інформацією. Група «Колумбуса» призначалася виключно для диверсій на залізниці.

— А хіба Дзюба