Читати книгу - "Наложниця Темного Лорда, Анні Флейм"

— Відчуття можуть бути різними, — нарешті, каже Темний Лорд. — Тепло, холод, поколювання, пульсація…

Чаклун або не помічає переміщення моєї долоні, або вдає це. Його пальці з моєї сідниці потроху зісковзують на внутрішній бік стегна ззаду. Це лоскотно і надто… тривожно, тому я мимоволі напружуюсь. Долоня повертається назад, на сідницю. А я, щоб відволіктися, безсоромно починаю розстібати сорочку чаклуна.

— Є в мене така думка, що тканина тут зайва, — з серйозним виглядом поясняю свої дії. 

Темний Лорд саркастично хмикає у відповідь, але не заперечує. Боротьба з численними дрібними ґудзиками потребує всієї моєї уваги, тому я не одразу помічаю на своїх сідницях вже обидві долоні. М'яке погладжування прохолодних рук — порівняно з моєю гарячою шкірою — не вгамовує жар, що охопив мене, а тільки розпалює його ще сильніше. Я ж натомість кладу на верхню частину його живота не одну, а одразу обидві руки та чесно прислуховуюсь до відчуттів. 

І нарешті розумію, що чаклун мав на увазі. Кінчики пальців починає поколювати. Ніби вони до цього були затерплими, а тепер чутливість знову повертається до них із цим не надто приємним відчуттям.

— Відчуваю, — мій голос лунає розгублено, що цілком відповідає враженням. — І що це?

— Зараз ти відчуваєш мою енергію. Хоча ти й раніше з нею стикалась, просто іншими способами. Ділянка тіла під грудьми — це точка найбільшої її концентрації. Відчуєш це в собі — стане легше контролювати власні сили.

Пояснення Темного Лорда тоне у відчуттях. Поколювання з кінчиків пальців перекидається на долоні, зап'ястя і вище — до самих ліктів.

Руки мимоволі згинаються, і я мало не притискаюся до чаклуна всім тілом.

— І як їх… контролювати? — гаряче видихаю в його груди, намагаючись зрозуміти дивні, нові відчуття.

Тепло в моєму тілі лине назустріч поколюванню. Намагається чи то виштовхнути його, чи то поглинути. Чутливість шкіри різко загострюється, і внутрішнім боком стегон я відчуваю, наскільки шорстка тканина штанів на стегнах чаклуна піді мною. У спробі відсторонитися, випрямляю руки та встаю на коліна, і цим користується Темний Лорд. 

— Думаю, я розповім про це пізніше, — з цими словами він запускає долоню між моїх стегон та м'яко погладжує їх, потроху пробираючись до лона. — Цьому треба вчитися у стані рівноваги та спокою, — з награним жалем додає чаклун. 

Легкі, майже невагомі дотики та повільне до нестерпності проникнення пальців всередину — зовсім не схожі на жорстокі пестощі Лара, але все одно викликають бажання відсахнутися. Але Темний Лорд одразу подається мені назустріч, легко притягує до себе другою рукою, і це відволікає мою увагу. А одночасне пружне погладжування особливо чутливих місць всередині та ззовні взагалі змушує мене неспокійно засоватися від млосної знемоги — приємної та нестерпної водночас. І це тільки посилює солодку муку.

Обіймаю його за шию. Грудьми відчуваю серцебиття. Тепле, часте та дещо уривчасте дихання на своїх губах. Ледве чутний чи то сміх, чи то зітхання в шию, коли я трохи зміщуюсь назад одним плавним рухом і стаю з ним єдиним цілим, на мить навіть завмерши від відчуття того, наскільки все це… інакше. Приємніше. Чуттєвіше. Правильніше.

Поколювання припиняється, внутрішній жар переможно охоплює все моє тіло. Кожен м'який та плавний товчок всередині прокочується моїм тілом хвилею задоволення. І спостерігаючи за чаклуном з-під напівприкритих повік, я розумію, що наші відчуття схожі. Або навіть однакові. 

Він передбачає кожен мій намір і підтримує його, досягаючи ідеальної злагодженості. І я якимось чуттям розумію, що саме приносить йому найбільше задоволення — напрям руху, швидкість, глибина… Це триває нескінченно довго. І припиняється занадто швидко.

Він помічає мою втому раніше, ніж я сама її усвідомлюю. Підхоплює під сідниці та встає разом зі мною. Не бажаючи втрачати дивне відчуття, я охоплюю ногами його стегна. Він робить крок, і наступної миті вже притискає мене до стіни, спритно підхопивши під коліна. Дотик холодних каменів до спини викликає неприємні спогади десь на краю свідомості, але зараз мені на це байдуже. Відчуття змінюються, тепер рухається він. Пружно та напористо. І вже незабаром товчки стають різкішими та швидшими, і це розпалює мій внутрішній вогонь до невимовної сили. А коли всередині мене ніби щось просто спалахує — затьмарює розум і змушує хапати ротом повітря у спробі зрозуміти, що відбувається — Темний Лорд втискає мене в стіну особливо сильно та завмирає, тяжко дихаючи мені в ключицю.

Все скінчилось. 

Він відпускає мої коліна, дозволяючи стати на підлогу. Відчуваю, як щось тепле повільно стікає по все ще гарячій шкірі внутрішнього боку стегна.

Цікаво, скільки таких разів треба, щоб завагітніти?

Але я не запитую це вголос. Просто обіймаю чоловіка за талію і кладу голову йому на груди, слухаючи, як потроху сповільнюється стукіт його серця. Чаклун все ще притискає мене до стіни, але того відчуття, що єднало нас скільки-но хвилин тому вже немає. І від цього навіть стає якось… сумно.

Внутрішнє тепло знову засинає глибоко в моїх грудях, тому стіна холодить спину все неприємніше. А ще відчайдушно хочеться до купальні. І схоже, що він це розуміє.

Так і не промовивши жодного слова, Темний Лорд відсторонюється. І я бачу, що біля дверей до передпокою з ошелешеним виглядом стоїть не знайома мені дівчина.