Читати книгу - "Дороги і долі, Кубів Василь"

Накінець взяв слово Яків.

Українська весна відродження вплинула на активність Деренівки. Зашуміло, забурлило і з вдячності за свободу селяни почали будівництво нової церкви поруч зі старою. Плебанію, де отець Глинський прожив коло 20 років, розібрано.Та в пам'ять про нього залишився тільки будинок "Просвіти" – читальня, з якої колись рекомендовано післати на навчання Івана Збаращука.

Деренівські мулярі зводять стіни церкви під керівництвом Хоміва Ілька. Місце свого дитинства оглядає поважна пані з далекої Америки – Дарка Глинська. Ось тут був наш сад, тепер – цвинтар, могили й хрести. Зупинилася біля однієї з могил і читає: "YITA ES OMNIO BREWE". Цікаво, хто таке в Деренівці міг написати? Дарка вийняла з сумочки хусточку, протерла напис: – "Тут спочиває о.Іван Збаращук"

– Моя перша любов,– прошепотіла Дарка. Молилася і згадувала щасливе дитинство, студентські літа в селі й Тернополі, нереалізоване захоплення, сувору батьківську опіку та довгі поневіряння на чужині.

Тут разом з сестрою Олею в 1941 році вона оплакувала смерть її нареченного – Петра Турули. Над братською могилою височить розкішний дуб, що своїм корінням живиться кров'ю і тілом Петра.Та хіба тільки його? Ось таблиця "Вони загинули за волю України" Тут вони лежать… Може в цьому є теж вина нашого батька? Він їх вчив, він надихав їх на боротьбу за Україну. Він замість церкви будував читальню "Просвіти". І за це така дяка? Його останки лежать не на рідній землі, а в чужій Німеччині. Вся родина розповзлася по чужих куточках чужої землі, зазнавши лихоліття і поневірянь. Де правда? А може товариш Івана Збаращука наврочив, коли сказав біля церкви св.Духа: " Бог його ще покарає, побачиш".

– Пане Хомів, мій батько з церковної каси забрав і віддав на будівництво читальні 400 злотих, а я їх повертаю і на будівництво нової церкви передаю 1000 доларів. Віддаю частину і за свого швагра Петра Турулу, може і його вина є, адже хлопців, тіла яких лежать поруч з ним в могилі, він виховував разом з батьком. А нас може ще хтось згадає добрим словом у селі і, тут на єдиній могилі з нашого роду – бабусі Ольги Кмицекевич змовить "Отче наш".

Хтось мусить стати в оборону

Навіяний мною песимізм хочу розвіяти розповіддю про загартованість 75-річної селянки з Моршина. Познайомився я з нею у 1968р. в Москві на квартирі свого товариша зі студентських літ у 1968. Її сина Красівського Зеновія третій раз судили за український "буржуазний" націоналізм. Пані Юля тимчасово зупинилася в сина Мирослава, їдучи, як мені сказала: "На Колиму до дочки, там заховають мої кості, бо на Україні мені місця нема".

– Пані ,чому так жорстоко доля обійшлася з Вами? Чи тепер не жаль Вам?

– Ні, пане, мої діти по – іншому поступити не могли. У нашій хаті за Польщі була читальня "Просвіти". Вона їх виховала. Всі вони стали націоналістами. Два сини загинули у підпіллі. Я пишаюся своїми синами. Бо хтось мусив стати в оборону свого народу. Бо…, бо якщо народ не має оборонців – він пропащий. Христос терпів за народ і вибрав на таку дорогу моїх синів. Я не шкодую… Я пишаюся своїми синами. Ні один з них не став зрадником. (Часопис ЗВУ 03.011.2001.(В.К.))

Ось де наша сила…У тому числі моральна сила Деренівки. Слава їй! Я пишаюся своїм селом. Бог мене оберіг для того, щоб я своїми спогадами сплатив борг перед тими, котрі впали жертвою, і тим хто на своїх плечах виніс тяжкий хрест боротьби з окупантом. Репресії, шантаж, провокації, катування і смерть не зломили односельчан. Вони вистояли й не народили зрадників.

– Ще мушу згадати. Сім'ю, яка не склала руки, а в супереч долі подала приклад як побороти приречиність, як допомогти собі іншим влаштувати гідне життя. Це – сім'я Стасишин (Качорових). Стасишин Андрій появився у Деренівці на початку 18 століття десь з Підкарпаття. (У Францсканській метриці за 1829 рік нема прізвища Стасишин). На хресті над могилою Андрія записано рік смерті – 1883. Його син – Степан (1849 – 1918) був дуже підприємливим і заможним господарем. А теж славився як добрий шевць. Свої садиби батько з синами спорудили на окраїні села. Працею своїх рук вони розбагатіли. Степан став дорожнім майстром – під його керівництвом вимостили першу кам'яну дороги в селі. Протягом кількох років був війтом. Ініціював і спонсорував спорудження моста над річкою Серет у 1910 році. Степан був дуже побожний, зумів виховати дев'ять дітей: Романа, Пилипа, Андрія, Григорія, Якова, Івана, Петра, та двох дочок Марію і Теклю. У першу світову війну загинув Андрій – стрілець УГА. Яків – воїн австрійської армії потрапив у полон до російської армії, помер від ран у Петербурзі, де й похований. Роман повернувся з фронту без руки і залишився господарювати разом з Петром у батьківській хаті. Петро у перші дні війни потрапив у полон до італійців. Після війни повернувся додому, одружився і виїхав до Канади на заробітки. За зароблені гроші докупив поля і став господарювати. Всі діти Степана були національно свідомими. В домашній скрині збереглася червоно – зелена крайка з вишитим жовтою ниткою написом "Товариство Січ в Деренівці 1906 рік".

– Найбільший слід у селі залишили Іван – воїн УГА і Петро. Обидва мали затятий амбітний характер. Іван брав активну участь у формуванні товариства "ЛУГ". У час першого приходу совітів керував будівництвом і експлуатацією бурякопункту. Брат Петро (1896 – 1985) під час німецької окупації став солтисом і разом з племінником Стасишин Степаном ініціював і провів у селі електричне освітлення. У 1944 році його мобілізували до Червоної армії. Після демобілізації Петра арештували і засудили на 10 літ, а дружину, доньку Стефу та двох синів Павла і Петра вислали на Урал. Старша дочка Марія створила, у час депортації батьків, окрему сім'ю і залишилася в селі. Її сини Петро і Мирослав при незалежній Україні стали фермерами – успішно орендують 300 гектарів паїв своїх односельчан та й утримують свій парк сільгосптехніки і тваринницьку ферму. В 2003 році за їх ініціативою та сприянням у селі проведено газомережу. Ініціативність передана генами від прапрадіда Андрія турувала собі дорогу через всі покоління і вихлюпнула сьогодні на очах всього села. Щасти Вам, Боже! (Фото №45).

ШОСТА ЧАСТИНА

Додаток №1

Йосифівська метрика з 1789 р.

(Написана мовою німецькою, готика)

1. Андрусиха (вдова)

2. Котун Іван

3. Пістун Іван

4. Бендериха (вдова)

5. Шумада Лесько

6. Гуньків Гринько

7. Гуньків Остап

8. Косьцюк Матвій

9. Гунькова Михайлина

10. Костюк Амброх

11. Польовий Ладзо

12. Блащин Михаїл

13. Дзідичин Гринько

14. Нерозбірно ?

15. Григоришин Іван

16. Пуневич Іван

17. Цимбалістий Іван

18. Не зрозуміло

19. –––––"–––––––

20. Польовий Іван

21. Палідвор Степан

22. Затупериха (вдова)

23. Серафин Гринько

24. Палідвор Степан

25. Чегрин Кондрат

26. Погорівка Микола

27. Чегрин Гринько

28. Корицький Процко

29. Паньків Дацко

30. Кравець Гринько

31. Баран Іван

32. Баран Дацко

33. Погорівка Степан

34. Поздик Тимко

35. Кашин Василь

36. Панас Пилип

37. Панас Федько

38. Панас Іван

39. Марцінів Степан

40. Солтис Міхал

41. Шкугра Микола

42. Туркула Іван

43. Чуєків Процко

44. Чуєків Гринько

45. Петовий Петро

46. Шкугра Тимко

47. Вовк Іван

48. Грик Іван

49. Коган або Кочан Іван

50. Школьний Михаїл

51. Вовк Василь

52. Муравка Максим

53. Сокаль Ладзько

54. Прус Тимко

55. Черчек Федько

56. Кляпітура Іван

57. Пошкового Микита

58. Спужак Яцко

59. Сокаль Дацко

60. Ляско Михаїл

61. Шкоропат Демко

62. Підлісний Іван

63. Підлісний Яцко

64. Спужак Панько

65. Шарків Микола

66. Шкоропат Процко

67. Шарків Степан

68. Пістун Йосиф

69. Боровий Тимко

Додаток 2

Минуло 40 років, відійшло з життя ціле покоління і метрика

Францісканська за 1829 р. записала нові прізвища.

№ Номер Прізвище, ім'я № Номер Прізвище, ім'я

п/п дому п/п дому

1 1 Андрунішин Степан

2 5 Амбощишин Іван

3 74 Атаманюк Гринько

4 30 Баран Гринько

5 33 Боровий Гаврило

6 95 Боровий Федько

7 99 Боровий Яким

8 97 Боровий Іван

9 21 Чегрин Тимко

10 76 Холод Йосип

11 10 Дідич Гринько

12 46 Дяків Василь

13 71 Джавала Гжесько

14 106 Двір

15 б № Громада

16 4 Паньків Гринько

17 9 Гуньчиха (вдова)

18 19 Григоришин Іван

19 45 Грицишин Андрій

20 54 Гуньків Іван

21 69 Гаврилишин Дмитро

22 85 Грик Гринько

23 93 Грицишин Василь

24 103 Грицик Антін

25 3 Костюк Данило

26 8 Костюк Іван

27 24 Конолуп Тимко

28 26 Корицький Дацко

29 42 Крупецький Левко

30 64 Кляпітура Іван

31 78 Кіщак Луць

32 86 Конолуп Йосип

33 87 Кіщак Стах

34 88 Костюк Степан

35 91 Коновалів Степан

36 94 Корицький Кирило

37 96 Котів Іван

38 6 Лупіїв Антін

39 65 Лупіїв Михаїл

40 2 Михальків Семко

41 25 Михальків Йосип

42 27 Михальків Савка

43 37 Марцінів Яцко

44 73 Муравка Онуфрій

45 44 Михальків Стах

46 92 Мороз Федько

47 101 Малєвич Василь

48 11 Пістун Гринько

49 16 Пружеляк Матвій

50 14 Пружеляк Панько

51 17 Палідвор Іван

52 20 Польовий Гаврило

53 22 Погорівків Лесько

54 23 Паньків Тимко

55 29 Погорівків Іван

56 31 Поздик Павло

57 34 Панас Павло

58 35 Панас Яцко

59 36 Пістун Петро

60 38 Прус Стах

61 41 Польовий Ілько

62 50 Панас Андрух

63 59 Панас Петро

64 60 Палідвор Роман

65 61 Прус Тимко

66 63 Палідвор Демко

67 77 Пістун Гнат

68 82 Глинський Антін

69 84 Поздик Процко

70 89 Поздик Панько

71 90 Палідвор Тимко

72 104 Пунь Кіндрат

73 105 Поздик Антін

74 13 Рута Павло

75 7 Серафин Федько

76 12 Спужак Корній

77 15 Скоропадюк Корній

78 18 Серафин Гринько

79 28 Скоропадюк Федько

80 32 Стахів Ясько

81 39 Шкугра Ясько

82 43 Серафин Андрух

83 48 Шиманський Роман 84 49 Шевчук Андрух 85 55 Шкугра Василь 86 56 Щкугра Процко 87 57 Сокаль Тимко 88 58 Сокаль Процко 89 62 Шкугра Іван 90 67 Спужак Міхал

91 68 Сокаль Матвій

92 75 Сердечний Федько 93 79 Шкугра Іван 94 80 Шарків Міхал

95 98 Сковронський Стах

96 102 Сердечний Данило

97 40 Туркула Гаврило

98 47 Тихоліз Амброх

99 66 Туркула Гнат

100 51 Вовк Гринько

101 52 Вовк Іван

102 53 Вовк Микита

103 100 Вовк Пилип

104 70 Зубик Гринько

105 72 Затупка Андрух

Гри цівка

1 101 Андрунішин Степан 2 72 Бартків Владик 3 100 Іванів Міхал 4 103 Іваноско ( вдова) 5 61 Косцюк Федько 6 81 Кравців Панько

7 99 Котик Панько

8 91 Лаврентій Іван

9 60 Сокаль Семко

10 66 Савчишин Данило

11 78 Слупський Василь

12 94 Сердечна Гандзя

13 93 Трояновський Мар'ян

Додаток 3

Мешканці села Деренівка, що виїхали за кордон до і після 1920р.

(При австрійській, польській і німецькій окупаціях)

Прізвише, ім'я

по батькові

№

дому

Рік нар.

Куди виїхав

1.