Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

Дарина Люта

осінь 2012 року

Ще один нудний вечір. Потягнувшись у кріслі, знову відчула біль у плечі. Уже місяць минув, а біль все не проходив. Особливо після роботи, ліва рука тремтить, від кожного невдалого руху ще й болить так, що навіть пігулки не помагають. Та й грошей немає на ті кляті пігулки. У мене не вдалось влаштуватись хоча б кухонним працівником, колишній начальник кинув слух ніби я його обікрала, так що на моїй короткій кар’єрі кухаря у цьому місті можна поставити хрест. От же мстива тварюка!

Прийшлось йти звичайним продавцем у продуктовий магазин, з такою зарплатою, що вона закінчилась ще на авансі. Я уже мрію звідти піти, і навіть не через те, що вантажник скоріш за все в запої й приходиться самим розвантажувати товар, а через чисто жіночий колектив. В лице усміхаються, а за твоєю спиною плетуть інтриги. Особливо їм не подобається, що я довго працюю через плече, хтось навіть пустив чутку, що мене хлопець б’є. Дивно, що хтось взагалі вирішив, що у мене він є.

Не розумію, чому так довго мучусь з плечем, зазвичай на мені все як на собаці заживає. Хоча, я ніколи раніше так сильно себе не ранила, може це й нормально? А все той бісів голий красунчик, жертва клею ПВА! Як він посмів  вдарити мене, а потім навіть не попросив пробачення за це?! Цей чортів Кай до сіх пір так дратує! Лише про нього і думаю, тільки но вкотре мене скорчить від болю. Ось і зараз мама з жахом дивиться на те, як я б'ю подушку, яка брала на себе мій гнів.

– Може тобі прогулятися? – запропонувала мама, прибираючи зі столу посуд.

Останнім часом вона майже не розмовляє, все дивиться у вікно і чекає, що Іван повернеться. Ох уже цей братик! Хоч би раз подзвонив нам! Невже за весь місяць не знайшлося вільної хвилини?! Став багатієм і забув про рідну сім'ю. Егоїст чортів!

– Не хочу, – промовила збезсилено сховавшись під ковдру, притискаючи тремтячу руку до грудей.

Закутавшись, втупилася в стелю. Робити нічого не хочеться, просто дивитися в одну точку і все. Останнім часом я навіть перестала сидіти за комп'ютером, життя стало зовсім нестерпним. Весь час проводжу на роботі, а дома нема сил ні на що, навіть у свій вихідний рідко куди виходжу.

На столі завібрував мобільний телефон. Навіть не ворухнулась, за останню годину він дзвонить раз сьомий. Моя двоюрідна сестра Руслана в такий спосіб дошкуляє мені вже другу годину. Зазвичай вона так часто не дзвонить, і я беру трубку, але не сьогодні, у мене немає сил з кимось розмовляти. Хоча цікаво, чим цього разу вона так хоче зі мною поділитися? Минулого разу вона три години в найдрібніших подробицях розповідала про свого нового хлопця, який він класний, і куди вони за цілий місяць разом сходили. Виявляється, я навіть знаю, яким шампунем вона миє голову і які прокладки використовує. І головне за всю минулу розмову я сказала лише одну фразу «Привіт, як справи?» і іноді вставляла «ага». Ми з нею раніше бачилися раз на рік, на сімейних святах у бабусі, але її не стало декілька років тому. Навіть тоді вона не розлучалася з мобільним, весь час або вона дзвонить комусь, або їй дзвонять. Дуже товариська дівчина, любить посміятися, особливо з мене, тому я нічого їй не розповідаю. Зовні ми трохи схожі, сестри все-таки, але на цьому схожість наша закінчується.

Коли мобільний перестав вібрувати, я взяла його зі столу. На екрані все ще світився напис: «Пропущений виклик: Мобільна Руслана». І що їй від мене треба?

Натиснувши, щоб видалити виклик, випадково натомість зайшла в адресну книгу. Зазвичай у моїй книзі було тільки три номери, татового, брата і Руслани, але зараз їх там було набагато більше.

Першим красувався номер під літерою "А" і з доволі промовистою назвою: "Альфа самець". Не пам'ятаю, щоб записувала такий номер у свій мобільний. Звідки він узявся-то?!

Потім під літерою «Б» ішов номер брата, а під ним на «В» номер під іменем «Велика Мати». Оскільки моя власна мати не користується мобільним, припускаю, що це Місис Тактовність.

Далі під "М" сестра, і під "П" – "Прекрасний принц". Це ще хто такий?! Цей той Кирило так вирішив пожартувати над мною? Точно його рук справа! А я ще здивувалася, що він віддав мені мобільний, хоча я була впевнена, що він весь час був у валізі.

Так, подивимося, що там ще за номер залишився! На "Х" залишився в нас останній номер – "Художник". Оскільки Кирилу  сподобалось жартувати над мною, гадаю, свій номер він теж вбив у мій телефон. Художник – це, найімовірніше, Діма, Велика Мати теж не підходить. Тож вибір між "Альфа-самцем" і "Прекрасним принцом". Оскільки альфа у зграї Кай, а Кирило доволі самовпевнений, я вирахувала його, принаймні я майже в цьому впевнена.

Палець ковзнув по екрану, пішов виклик. Піднесла телефон до вуха, пройшло кілька довгих гудків. Почувся сильний шум, наче поруч дорога і гул вітру.

– Так? – почувся голос, який на тлі шуму я ледве його розібрала.

– Це, по-твоєму, смішно?! – крикнула я. – Який ще «Прекрасний принц»?! Та ти дупа вузькоока!

– Що? – слабо почулося з мобільного.

– Ще раз полізеш у мій мобільний телефон без дозволу, і я твої поросячі оченята виделкою проколю! Ти мене зрозумів?! – вдає з себе дурника, аж бісить. Навіщо він взагалі додав ті номери? Наче я хочу мати з ними справу!

– Це Кай, – чую у відповідь, але не одразу розумію її.

– Та яка різниця?! – усе ще зло крикнула я.