Читати книгу - "Хребет Дракона, Кевін Джеймс Андерсон"

— І все ж, — наполягав Адан, сівши, однак стримуючись з останніх сил, — Люті повернулися, батьку! Минулого разу вони перетворили на пустку весь континент. — Голос його надломився. — Ми з Коллананом бачили, що вони зробили в Лейк Бакал. Я дивився прямо в очі королеви By, коли вона пояснювала, що нам загрожує. Я вірю, що цього разу вони дійсно збираються розбудити дракона і знищити світ.

Королевич Майдан розсміявся, наче це була якась давня сварка з молодшим братом.

— Розбудити дракона! Люті! Усе це лише легенда. — Він поглянув на Уто, ніби шукаючи заспокоєння. — Світ тепер належить людям. Ніхто не бачив Лютих, відколи вони зникли.

— Ми бачили, — грубо відказав Колл. Палаючим поглядом він уп’явся конаґові просто у вічі. — Я бачив, Конне. Я бачив! Люті просто змели всіх людей, ніби вони ніщо, ніби вони не мали ніякого значення. Тому що вони заважали! І Люті прийдуть знову.

— Звичайно, я вірю вам обом, — сказав Конндур з ноткою роздратування в голосі. — Але чого вони хочуть?

Після тривалого, незручного мовчання Адан відповів:

— Королева піщаних Лютих хоче, щоб ми боролися з ними проти їхніх ворогів. Можливо, знадобляться всі армії Співдружності лише задля виживання людської раси.

— Люті створили нас усіх, — промовив Уто, — проте тисячі років тому вони покинули нас. Саме тому, що їхні вельможі мали спільних дітей з людьми, ми, Хоробрі, маємо наші сили, і ми використовуємо ці сили для захисту Співдружності. А ось ішаранці відкрито напали на нас. — Він зробив паузу, суворо поглянувши на всіх, хто зібрався за столом. — Ішаранці реальні. Ми знаємо, що вони — справжній ворог.

— Справді? — перепитав Адан. — Після того, що сказали і зробили Люті?

Мандан насміхався з молодшого брата.

— Судерра далеко, і вам немає потреби непокоїтися через ішаранців, тому, звичайно, ви не сприймаєте цю загрозу серйозно. Ваше королівство в безпеці, а Остеррі загрожує небезпека, адже наші міста можуть бути спустошені, як Міррабай.

Конндур торкнувся передпліччя королевича, змушуючи його замовкнути.

— Я чув ці слова раніше, Майдане. Якби я хотів почути, що каже Уто, то сам би його запитав.

Королевич почервонів.

— Уто багато чого мене вчить, і я з ним згоден.

Намагаючись стримати нетерпіння, Адан подивився на Колланана, чиї очі були примружені, а на обличчі з’явився похмурий вираз.

— Ви не бачили того, що бачили ми, — наполягав Колл.

36

Відколи Колланан та Адан вирушили до Конвери, замок Феллстафф здавався самотнім, порожнім і холодним... небезпечним, — тепер, коли королева Тафіра знала, що коїлося за його межами. Хоча слуги розпалили вогонь у всіх основних кімнатах, вона все ще відчувала скрізь пронизливий холод. Тафіра загорнулася в підбиту хутром накидку і всунула ноги в капці з кролячого хутра. Вона сумнівалася, що знову зможе зігрітися до повернення Колла додому.

Впродовж усього дня вона зустрічалася з дворянами, які, за вказівками короля, провели перепис наявних у них бійців, здійснили інвентаризацію зброї та обладунків, а також посилили оборону у своїх володіннях. Лорди Тео, Серус і Бален приїхали з віддалених повітів та з подивом виявили, що король уже відбув до Конвери. Вони мали силу-силенну запитань.

— Люті? Справді? — запитав понурий і скептичний Серус. — По всій території мого повіту є десяток руїн будівель Лютих із розбитими стінами та розваленими вежами. Люди тримаються від них подалі, проте стародавня раса така ж мертва, як і мій пращур. Як вони тепер можуть бути для нас загрозою?

— Запрошую вас поїхати до Лейк Бакал і переконатися в цьому на власні очі, — мовила Тафіра, — проте не певна, що ви повернетеся.

Серус кивнув повільно, з повагою.

— Мені дуже прикро було дізнатися про вашу доньку та її родину, моя королево.

Лорд Алькок міряв кроками підлогу тронної зали.

— Хіба не могла якась природна катастрофа заморозити озеро? Ми бачили страшні зими і раніше, проте не звинувачували Лютих.

Голос Тафіри був холодним, як лід.

— Я бачила обличчя свого чоловіка, і це все, що мені бачити потрібно. Він зіткнувся з крижаними Лютими, а пізніше врятував хлопця, який вижив, сховавшись у лісі. Наскільки нам відомо, Покл — єдина вціліла людина з Лейк Бакал. Він зараз тут і досі боїться власної тіні. Ви можете поговорити з ним, якщо хочете.

Ласіс увійшов до тронної зали, вбраний у свої чорні шкіряні обладунки.

— І я бачив, як Люті будують велику фортецю на березі, де було місто. Це лише перший крок повномасштабного вторгнення, і ми маємо бути готовими до нього. Ваші сумніви лише послаблюють Нортерру.

Лорд Тео наче був готовий сперечатися з Тафірою, проте не наважувався суперечити Хороброму. Він злегка вклонився Ласісу.

— Гаразд, я вам вірю. — Він протягнув стос паперів королеві, яка перед тим прийняла подібні документи від Серуса і Валена.

Лорд Алькок був стурбований.

— Утаукський торговець, який побував у нас, розповідав схожі речі про піщаних Лютих, які з’явилися на півдні з пилової бурі. А ще він розповідав байки про драконів, тому ми не сприйняли його слова серйозно. Кров предків, ми повинні були йому повірити.

— Так, повинні були, — сказала Тафіра. — Тепер, коли мій чоловік закликає нас до зброї, ми повинні підготуватися. Він також сподівається, що конаґ відрядить значну частину армії Співдружності, щоб допомогти в обороні Нортерри та Судерри. Якщо ми всі воюватимемо разом, то, можливо, будемо достатньо сильними, щоб вигнати цих Лютих.

Полум’я в центральному вогнищі шумно палахкотіло, залишаючи в повітрі ледь помітний солодкий запах соснового диму. Після того, як лорди пішли, Хоробрий стояв, витягнувшись, у присутності своєї королеви, немов хотів щось їй сказати. Вона посміхнулася йому.

— Я рада, що ти мені допомагаєш, Ласісе. Мій коханий у від’їзді, але королівство завжди може покластися на твою силу.

— Вам не потрібна моя допомога, моя королево. Ви самі є сильною правителькою, і захист Феллстаффа посилюється з кожним днем. — Він визирнув у одне з аркових вікон, крізь які в кімнату потрапляло бліде сонячне світло. — Але в цьому конфлікті є щось більше, набагато більше... чого ми