Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

Глава 23. Могло бути й гірше

Після прес-конференції я була немов у підвішеному стані. Мої емоції були сплутані і я геть не розуміла, що відбувається. Все пройшло добре, навіть краще, ніж просто добре. 

Один з репортерів запитав Адама: —  "Містер Чандлер, чи можете ви сказати, чому саме зараз вирішили офіційно підтвердити ваші стосунки з Келі Шерідан? Це пов'язано з якимись особистими чи, можливо, бізнесовими обставинами?"

Адам витримав невелику паузу, зібравши всю увагу в залі. Потім, з легким усміхом, але твердим голосом відповів:

— "Причина проста. Келі завжди була для мене особливою людиною. І я зрозумів, що не хочу більше ховатися або дозволяти пліткам перекручувати правду. Час бути чесним перед вами та перед собою".

Його слова викликали хвилю шепотів серед журналістів. Моє серце застукало сильніше, і я глянула на Адама, намагаючись зрозуміти, наскільки щирим був його тон. Але він навіть не подивився в мій бік, повністю зосередившись на журналістах.

— "А як ви прокоментуєте ваше минуле розставання? Що стало причиною?" — не вгавала інша репортерка.

Я відчула, як напруга піднімається. Це було питання, якого я боялася. Але Адам навіть не змигнув:

— "Минуле — це те, чому ми дали новий шанс. Келі зникла з мого життя на рік, але повернулася саме тоді, коли я цього найбільше потребував. Доля, мабуть, знала, що робить".

Його погляд нарешті впав на мене. Він був м'яким, але я бачила в ньому якусь приховану впевненість. Усі журналісти повернули голови в мій бік, і я зрозуміла, що тепер черга щось сказати мені.

— "Міс Шерідан, чи підтверджуєте ви слова пана Чандлера? Ви справді повернулися через кохання, чи тут є щось інше?"

Слова застрягли в горлі. Мій мозок працював на повну, намагаючись знайти правильну відповідь, яка не викличе ще більше запитань. Але всі погляди були спрямовані на мене.

— “Я підтверджую слова Адама. Причина мого повернення не зовсім пов'язана з Адамом, але я чітко знала, що хочу бути у стосунках з ним. Адам — одна з причин повернення. Одна з дуже важливих причин.” 

Відчуття легкості після відвертих зізнань було таким вагомим, хоча до цього я навіть не думала, що це якось тиснуло на мене. 

Адам впевнено тримав кермо, а я з цікавістю спостерігала за ним. Ми нарешті спокійно їдемо до своїх будинків. Репортери повинні відчепитися від нас. 

Телефон Адама задзвонив саме тоді, коли він звернув на парковку перед будинком. Я побачила, що дзвонить його мама. 

— Чекай, — відповідає на дзвінок і вмикає гучний дзвінок. — Привіт, мамо. 

— Привіт, любий, — дзвінкий голос Софії. — Я бачила вашу прес-конференцію з Келі.

— Якщо ти телефонуєш сваритися, то давай не будемо. Я кохаю Келі і не збираюся залишати її. 

— Адаме, я не зла свекруха! — Промовляє обуреним голосом. — Я лише хотіла запросити тебе й Келі до нашого будинку на вечерю сьогодні. Все ж таки ми станом родиною, а я так погано закінчила з нею спілкування.

— Я запитаю в Келі і набору тебе. 

— Гаразд, буду чекати! — Завершує виклик. 

Адам мовчки дивиться на мене в очікуванні реакції на запрошення Софії. 

— Її голос звучав цілком щиро. 

— Хочеш піти? — Вимикає машину. — Якщо ні, то я не буду проти. 

— Давай підемо. Вони твоя родина, потрібно спробувати знайти спільну мову.

— Ти ж розумієш, що батько точно буде проти? 

— Розумію. 

— І досі хоче піти в лігво звіра? — Корчить гримасу. 

— Дамо їм шанс, — відповідаю сміючись. 

— Ну гаразд, підемо. Та як тільки я відчую агресію в твій бік — відразу підемо звідти. 

— Як скажеш, — киваю й нахилившись різко цілую Адама в щоку. 

— Неочікувано. — Посміхається.

— Я вмію бути неочікуваною, — виходжу з машини. 

— Я скажу мамі, що ми прийдемо на вечерю. 

Підходить до мене і обіймає. Відчувати тепло Адама стало вже так звично. Він не втрачає жодної можливості, щоб обійняти мене. 

— Що мені краще одягнути? 

— Це просто вечеря, тож одягни те, в чому тобі буде комфортно. 

— Добре.

♡♡♡

Розкішний зал залишився незмінним, але тепер, коли я знову ступила сюди, все здавалося чужим і холодним. Адам помітив моє напруження і стиснув мою руку.

—Не хвилюйся, — тихо прошепотів він. — Ти зі мною.

Нас відразу зустріла Софія. 

— Келі, — почала вона з вимушеною посмішкою, — я так рада тебе побачити тут.

— Доброго вечора, пані Чандлер, — так само посміхаюся. Не схоже, що вона дуже рада мене бачити. 

Арчибальд сидів біля каміна з келихом віскі й навіть не піднявся, коли ми увійшли. Його суворий погляд кинув холодну тінь на весь зал.

— Ти знову тут, — промовив він з різким спокоєм, більше схожим на звинувачення.

Я вже хотіла відповісти, але Адам випередив мене.

— Батьку, досить. Ще одне слово в наш бік і ми підемо. Це все, що тобі варто знати.

— І вона твій вибір? — скептично уточнив Арчибальд, іронічно глянувши на сина.

— Так, Келі мій вибір, — твердо відповів Адам.

Відчуваючи, що ситуація стає надто напруженою, я вирішила не мовчати.

— Арчибальде, я знаю, що наші минулі стосунки залишили осад. Але я тут не як няня, а як дівчина вашого сина. Можливо, це змінить вашу думку.

Чоловік відвів погляд, але промовчав, ніби обмірковуючи слова.

Софія швидко втрутилася, намагаючись розрядити атмосферу.

— Чого ж ви починаєте, давайте краще сядемо за стіл. Я попросила приготувала ваші улюблені страви.

Я помітила, як Остін, що сидів збоку, на мить усміхнувся мені. Ми не бачилися з того моменту, як він сказав, що не хоче мене бачити.