Читати книгу - "П'ята Саллі"

— Під «чимось іншим» ти маєш на увазі й злиття з Джинкс також, правда?

— Як останній крок — якщо це буде необхідно. Якщо ми виведемо її жорстокі імпульси на світло разом із твоїми іншими почуттями, думками та емоціями, нам, можливо, пощастить взяти під контроль її злість та агресію, але це буде останньою відчайдушною авантюрою. Також потрібно буде, щоб вона на це погодилася.

— Ти хочеш, щоб її злоба стала частиною мене?

— Немає значення, чого хочу я, — сказав він.

— Для мене — має.

— Вирішимо це після того, як дамо можливість емоційності Деррі стати частиною твоєї нової особистості. Я хочу, щоб ти повернулася додому та обдумала це. Поговори з Деррі. Переспи з цією думкою. Якщо твоя відповідь буде позитивною — і ви обоє погодитеся — ми зробимо це завтра. Я скажу Меґґі, щоб призначила позачерговий сеанс.

Тоді Роджер сказав, що хоче поговорити зі мною й викликав мене назовні. Я здивувалася та втішилася, тому що мені не терпілося розповісти йому, що трапилося.

— Привіт, Роджере, — сказала я. — Рада, що їй не вдалося дістати мого улюбленого лікаря.

— Ти якось зупинила її, так?

— Не думала, що мені вдасться. Джинкс стала набагато сильнішою.

— Я не знав цього, — сказав він. — Це все змінює.

Я розповіла йому, що відбулося після того, як він залишив Саллі, як вона пішла на вечірку, і я вийшла, щоб трішки повеселитися, й що сталося, коли Джинкс перебрала контроль на себе.

— Ти знаєш, чому я викликав тебе саме зараз, Деррі?

— Бо ти нарешті вирішив, що не можеш без мене жити?

Він засміявся та взяв мене за руку. Я стиснула його долоню, щоб він не зміг її забрати.

— Ти знаєш, що я сказав Саллі.

— Я поки не готова йти, Роджере. Я ще така молода. Я хочу ще кілька років побути собою.

— Часу немає, Деррі. Джинкс нестабільна, та й ти сама кажеш, що вона сильнішає. Ми повинні все виправити, щоб у неї не було можливості повторити те, що вона зробила сьогодні вранці.

— Мені страшно, Роджере.

— Тобі немає чого боятися.

— Але я тобі потрібна. Ти сам говорив.

— Настав час відмовитися від цього. Ми маємо зробити Саллі сильнішою та розірвати зв’язок із Джинкс.

— Це означає, що я більше не буду «слідопиткою» і не знатиму, що діється в мізках інших?

— Не буде більше інших. Це буде твій розум. Ти будеш Саллі замість того, щоб залишатися її окремою частиною. Ти будеш цілісною та повноцінною, як ти завжди й хотіла.

— Я просто не можу уявити себе розумною. Завжди, коли люди намагаються поговорити зі мною про серйозні речі, про те, що відбувається у світі, чи про мистецтво, чи про культуру, я тільки по-дурному віджартовуюся, щоб вони не здогадувались, яка я тупа.

— Ти не дурна, й тобі більше не доведеться такого робити, Деррі. Ти знатимеш все, чого навчилися Нола, Белла та Саллі. Ці знання стануть твоїми.

— Я завжди боялася сексу. Те, як я блазнюю, лише прикриття.

— Секс стане звичною частиною твого життя.

— Я ніколи не плакала, Роджере. Я ніколи не відчувала справжнього суму, як інші люди. Я бачила, якою нещасною була Саллі усе своє життя, як вона постійно ревіла, і я казала, що то, мабуть, гірше за смерть. Я ніколи не хотіла цього, Роджере.

— Але це й означає бути цілісною особистістю. Тут дещо більше, ніж тільки радість та свято. Життя означає різні емоції, відповідальність, глибока прихильність, злети та падіння. У нашому житті ми всі залишаємося без близьких людей, і від цього сумуємо. Я мушу допомогти тобі стати достатньо сильною, щоб триматися за життя та не соромитися сліз. Люди народжуються з плачем.

— Я теж так народилася?

— Ну ж бо, дізнаємось, як ти народилася.

— Я боюся.

— Я також, але ти не будеш сама. Готова?

— Так. Але тримай мене за руку, Роджере. І не відпускай.

Я побачила, як його очі заблищали від сліз. Він стиснув мою руку і промовив придушеним голосом:

— Він знає, що у темряві…

Я випливла з себе. Чула, як його голос долинав здалеку:

— Ми повертаємося у період, коли ти народилася, Деррі. Раніше був час, коли існували тільки Саллі та Джинкс, а тоді щось трапилося, що від’єднало тебе як окрему особистість. Коли я порахую до трьох, ти переживеш той день, виставляючи на світло ті самі емоції. І ти й Саллі знатимете, як ти з’явилася.

Я вийшла з темряви крізь хмари та морок у дощ, блукаючи вулицями в пошуку Сіндерелли. І пригадала, що це відбулося у Великодню неділю, а Саллі тоді було десять років. Я ще не народилася. Це сталося три дні потому, але крізь пам’ять Джинкс я знала, як це було, і розповіла Роджеру.

* * *

За кілька місяців до того Саллі знайшла маленьку скалічену кішечку й назвала її Сіндереллою, бо в неї не було однієї лапки. Саллі казала, що то вона загубила один черевичок на балу й чекала свого принца, який знайде її та поверне взуття. Вона завжди розігравала казки, які Оскар колись розповідав їй на ніч, і «Попелюшка» була однією з улюблених історій. Та це вона вперше мала справжнього домашнього улюбленця, який би їй підігрував, тож вмовила маму дозволити залишити кошеня, хоча Фред і був проти.

Саллі приносила їй молоко та залишки їжі, й уявляла, що Фред — злий вітчим, який тримав Сіндереллу в глибокому брудному погребі й не випускав погуляти та веселитися.

Вона любила притуляти Сіндереллу до себе, відчувати, як вона муркоче їй біля щоки, як м’яка шерсть лоскоче їй ніс. А Сіндерелла підбігала до неї та терлася спиною між ніг.

Вони з Сіндереллою бавилися разом, коли мама з вітчимом замикали їх самих вдома. Вона розказувала кошеняті про свої проблеми, а Сіндерелла уважно слухала та муркотіла, щоб показати, що розуміє, як погано люди ставляться до Саллі.

Тими днями Саллі вважала себе дуже забудькуватою дівчинкою. Вона заперечувала, що робила погані речі, а мама та злий вітчим карали її, називали жахливою брехухою та замикали у кімнаті чи комірчині. Тоді Саллі уявляла собі, що насправді вона принцеса, а її справжній батько був королем, який мандрував королівством в одязі поштаря, і він тимчасово залишив її зі слугою на ім’я Вів’єн. Одного дня, якщо вона дуже добре себе поводитиме, король Оскар повернеться та забере її. Однак доки вона робить всі ці погані речі, яких зовсім не